У Полтаві вважають що в Україні намагаються знищити післядипломну освіту вчителів

Колектив Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім.М.В.Остроградського звернувся з відкритим листом до голови комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Лілії Гриневич та Міністра освіти і науки Сергія Квіта. Ректор інституту Віталій Зелюк вважає, що МОН знищує систему післядипломної освіти вчителів. Пропонуємо цей відкритий лист увазі читачів.

Напередодні нового навчального року українській педагогічній громаді став відомим проект рішення колегії МОН України «Про реформування закладів системи післядипломної педагогічної освіти», яким передбачається ліквідація в Україні системи післядипломної педагогічної освіти («припинення діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти»), що, на думку авторів цього проекту, «дозволить скоротити витрати на їх функціонування» і вирішити «проблему невизначеного статусу інститутів післядипломної педагогічної освіти завдяки їх реорганізації відповідно до вимог чинного законодавства». Наш інститут разом із колегами з інших областей України протягом розроблення і ухвалення нової редакції Закону України «Про вищу освіту» неодноразово вказували на невирішеність у його проектах нормативно-правового статусу закладів післядипломної педагогічної освіти і вносили відповідні пропозиції щодо їх легітимізації. Проте ці пропозиції без пояснень відкинуті, а натомість легковажно робляться кроки з ліквідації інститутів післядипломної педагогічної освіти (ІППО), які мотивуються відсутністю їм місця в Законі про вищу освіту, не підрахованою економією коштів від такої ліквідації та ніяк не підтвердженою можливістю поліпшення якості підвищення кваліфікації учителів в педагогічних університетах.

Створення у МОН таких ліквідаційних проектів викликає щонайменше здивування як у працівників інститутів, так і всієї системи загальної середньої освіти саме у той час, коли в Європі ми спостерігаємо зростаючу увагу до удосконалення підвищення кваліфікації учителів. Наприклад, у Фінляндії щорічно на професійний розвиток учителів виділяється 30 млн. доларів США, у той час як на оцінку досягнень учнів — всього 5 млн., а до 2016 року фінський уряд спільно з муніципалітетами планує подвоїти суму коштів, що виділяється на професійний розвиток учителів. Ці та інші факти підтверджують необхідність збереження існуючої мережі закладів ППО, яка в термінології ОЕСР може бути зарахована до груп провайдерів «державні органи для професійного розвитку вчителів» та «місцевий/муніципальний рівень влади в освіті».

Замість того, щоб подбати про підвищення ролі післядипломної освіти як важливого реформаційного потенціалу в освіті України, поліпшити законодавче унормування діяльності обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти у новому Законі України «Про освіту», в проектах якого післядипломна освіта або взагалі не згадується, або неправомірно і необґрунтовано визначається як неформальна освіта чи складова освіти дорослих, окремі працівники МОН розпочали спробу ліквідації її ланок, що є не лише суперечливим для розвитку освіти і економіки суспільства, а швидше шкідливим для країни.

Розгалужена мережа обласних інститутів ППО, які забезпечують реалізацію завдань розвитку освітніх систем регіонів і є невід’ємною частиною цілісних систем освіти області, створена не вчора. Система ІППО в Україні у 2015 році відзначає своє 75-річчя і за роки незалежності України з системи установ, які організовували періодичне підвищення кваліфікації педагогічних працівників загальної середньої освіти, перетворилася на системну мережу вищих навчальних закладів післядипломної освіти комунальної форми власності під управлінням і координаційним впливом МОН, ДОН ОДА і НАПНУ (ЦІППО у складі УМО НАПНУ). Сьогодні українська післядипломна педагогічна освіта спрямована на системний розвиток кадрового потенціалу загальної середньої освіти, а зосереджений у її закладах потенціал науково-педагогічних і методичних працівників проводить багатогранну навчальну, методичну, наукову та організаційну діяльність відповідно до вимог до вищих навчальних закладів та андрагогічних принципів навчання дорослих. Нинішній фактичний статус інститутів післядипломної педагогічної освіти найбільш відповідає регіональним інтересам і вирішенню глобальних освітянських проблем у масштабі держави, тому його потрібно закріпити законодавчо, надавши інститутам ППО статус ВНЗ ППО.

Ліквідація цих закладів, а разом із ними досвіду їхніх працівників, вплине на функціонування освітньої галузі в цілому, призведе до знищення напрацьованої системи взаємозв’язків освітніх практик і наукових та експериментальних досліджень. Ми систематично відстежуємо існуючі незадоволення щодо системи ППО в учительському середовищі і деяких активістів у ньому, які породжуються як суб’єктивними, так і об’єктивними причинами, і вживаємо заходи щодо їх усунення. Проте наявність окремих недоліків системи ППО, породжених передусім тяглою впродовж десятиліть правовою невизначеністю статусу обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, яка утруднює розвиток їхнього кадрового потенціалу через позбавлення їх відповідних прав і гарантій щодо науково-педагогічних працівників системи вищої освіти України, не може бути підставами для її ліквідації.

Тому просимо:

• припинити демотивувати персонал інститутів післядипломної педагогічної освіти загрозою їх ліквідації;
• провести всеукраїнське зібрання педагогічних працівників України і працівників ІППО, науковців-дослідників та юристів для чіткого окреслення місця системи післядипломної освіти у системі освіти України та перспектив її розвитку.

Увага до проблем і потреб інститутів післядипломної педагогічної освіти зі сторони Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України та Міністерства освіти і науки України безумовно сприятиме розвитку освітнього і професійного потенціалу країни, забезпечать підтримку реформування освіти України з боку нечисленної, але досить кваліфікованої і впливової когорти педагогічних працівників.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»