Серце віддав людям
На 75-му році життя відійшов у Вічність Заслужений лікар України, Почесний професор Української медичної стоматологічної академії — Михайло Петрович Шкляренко — лікар від Бога, відомий і знаний в області фахівець своєї справи, талановитий організатор, прекрасна Людина
Народився Михайло Петрович 13 червня 1936 року в с. Шевченково Пирятинського району Полтавської області.
Свою трудову діяльність після закінчення Дніпропетровського медичного інститут у 1959 році розпочав із посади завідуючого Василівською дільничною лікарнею Полтавського району. Згодом був переведений на посаду головного лікаря санаторію «Лісові поляни».
З 1960 року він повернувся на посаду завідуючого Василівською дільничною лікарнею, одночасно працював головою ЛТЕК колгоспників та завідував курсами підвищення кваліфікації фельдшерів району до 1970 року.
Віддаючи свої знання, всю свою увагу пацієнтам, М. П. Шкляренко зарекомендував себе кваліфікованим лікарем-кардіологом. З 1970 року він працював завідуючим інфарктним відділенням 1-ої міської лікарні м. Полтави та міським кардіоревматологом. З 1975 року — завідуючий кардіологічним відділенням для інфарктних хворих Полтавської обласної клінічної лікарні та обласний кардіолог. У 1980 році — завідуючий терапевтичним відділенням відділкової лікарні «Полтава-Південна». З 1981 по 1984 роки — на посаді завідуючого ревматологічним відділенням Полтавської обласної клінічної лікарні та обласного ревматолога.
З 1984 по 2009 роки Михайло Петрович очолював Полтавський обласний клінічний кардіологічний диспансер і водночас працював обласним кардіологом.
М. П. Шкляренко за трудові досягнення нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров’я», численними Грамотами Головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації, відзнакою Президента України, медаллю імені академіка М. Д. Стражеска, був лауреатом рейтингу «Золота Фортуна», дипломантом Всеукраїнського проекту «Події та особистості ХХІ століття».
Важко тепер говорити про Михайла Петровича в минулому часі. Він був життєлюбом і оптимістом, його енергії і працездатності вистачало на всіх. Він віддавав багато сил, вмінь і знань, всю теплоту свого серця збереженню здоров’я пацієнтів області, які вдячні йому не лише за відновлене здоров’я, а й іноді за врятовані життя.
Йому завжди були притаманні активна громадянська позиція, професіоналізм, відповідальність, вимогливість до себе і підлеглих, чуйність, людяність, готовність прийти на допомогу всім, хто її потребував. Нам так тепер не вистачатиме його...
Світла пам’ять про талановитого лікаря, надійного колегу, мудру та добру людину назавжди залишиться в наший серцях.
Вічна пам’ять Вам, Михайле Петровичу! Низький уклін від нас.
О. В. УДОВІЧЕНКО, В. В. ОНИЩЕНКО, О. М. КОВАЛЬ, В. Ф. ЖИВОТЕНКО, В. В. ЗАМИКУЛА, Б. П. ГАЛУШКО, В. О. ПАРХОМЕНКО, В. О. МАРЧЕНКО, І.М. МОМОТ, П. В. ВОРОНА, В. П. ЛИСАК, Ю. В. КУРИЛКО, І. Ю. КУДЕЛИЧ, В. Я. МОХНАЧОВ, В. М. ЖДАН, Є. О. ВОРОБЙОВ, О. І. КУВІЧКА, Є. В. СКАЛЯНСЬКИЙ, К. Є. ВАКУЛЕНКО, В. М. ЛУКАШЕНКО, О. С. ПИЛИПЕНКО, В. І. КАМЕНЄВ, Н.І.ДУРДИКУЛИЄВА, В. Г. ПЕЧЕРИЦЯ, В. В. ТКАЧЕНКО.