День багатий на події (частина 2)

23 серпня з 11:00 до 13:00 брав активну участь в урочистому піднятті державних прапорів України на залізничних вокзалах Полтави — спершу на Київському, а потім на Південному. Два попередньо освячені стяги під звуки українського славню замайоріли на 14-метрових щоглах. Цікаво те, що процес підняття прапорів моїми однопартійцями Андрієм Олефіренком та Альоною Духіною було знято на камеру квадрокоптеру, котрий привезли із собою прибулі на ротацію хлопці з передової.

З ідеєю встановити щогли з прапорами поблизу залізничних вокзалів Полтави вже давно підходили представники полтавських ультрас, співавтором цієї ідеї є також загиблий в АТО Герой-полтавець Антон Грицай. Тож дорученням до всеукраїнської хвилини мовчання о 12:00 пом’янули і його, і всіх тих, хто зараз відійшов до Небесної Сотні.

А на 13:30 же був на вшануванні довгожительки у с. Великі Солонці Новосанжарського району. Бабуся Анна запросила мене з нагоди її 95-річчя. Біографія її дуже непроста. Разом з чоловіком пустили на світ 12 діток (одна померла маленькою): 2 хлопці та 9 дівчат. Від них має 26 онуків та купу правнуків. Чоловік же повернувся з війни скаліченим, тож вся хатня робота і робота по господарству лягли на тендітні жіночі плечі. Але всіх діточок підняли на ноги, виховали та вивчили.

Бабуся сиділа під навісом, як принцеса. Всі довкола метушилися, облаштовували свято. Ми подарували іменинниці корзину квітів і цікаво погомоніли з нею. Бабуся наразі абсолютно при твердій пам’яті та здоровому глузді, а 5-7 років тому сама готувала свої ювілеї, накривала стіл, готувала святкові страви тощо.

Гомонів із бабунею, а сам і думаю: все таки одна із основ України — велика родина. І тим, хто начебто через фінансові проблеми, зараз не хочуть мати дітей, хай ця бабуня буде в приклад. Впевнений — їй було не легше. Українці, кріпімо і збільшуймо наші родини! Бо інакше на нашу родючу землю зайдуть якісь китайці чи африканці, котрі «плодючіші» за нас. І будуть тут хазяйнувати...

Частина 1

Частина 3

Юрій БУБЛИК