Мати засудженого: «Замість самозахисту сину приписали замах на вбивство»

До нашої редакції звернулася Валентина Іванівна із проблемою — її сина безпідставно посадили за ґрати. Вона розповіла нам, як так вийшло, що слідчі спочатку вручили підозру в нанесенні легких тілесних ушкоджень, а потім судили за замах на вбивство.

Зустріч із другом закінчилася бійкою з ножем та пістолетом

За словами Валентини Іванівни, в ніч на 8 січня 2013 року її син Ігор Чопівський прийшов до свого друга Ігоря Очканя. Вони тривалий час підтримували дружні стосунки та є кумами. У ту ніч під час святкування Різдва між чоловіками виник конфлікт. За словами жінки, друг її сина почав його ображати та принижувати. Коли Ігор Чопівський захотів піти від свого кума, то той не дозволив і приставив до його шиї ножа. У цей час її син витяг із кишені «Флобера» (спортивний пістолет, на який не потрібний дозвіл) і, захищаючись, почав стріляти. Почувши гуркіт, до кімнати ввійшла дружина власника будинку, і в цей момент Ігор Чопівський зміг вирватися з рук Ігоря Очканя та втекти. Як розповіла Валентина Іванівна, син повернувся додому босий, із порізами на шиї, щоці та порізаною одежею.

Через місяць Ігоря Чопівського викликав слідчий Київського райвідділу міліції Рябуха. Від правоохоронця чоловік дізнався, що його друг Ігор Очкань звернувся до міліції із заявою про напад на нього. Син Валентини Іванівни написав пояснення та навіть не хвилювався, що йому загрожуватиме в’язниця.

За несплачені 25 тис. грн міліціонерам стаття за легкі тілесні ушкодження перетворилася в замах на вбивство

Як нам розповіла мати засудженого, слідство йшло близько 8 місяців. Протягом цього часу Ігор Очкань при особистій зустрічі з її сином запропонував йому сплатити гроші за те, щоб справу закрили. Зі слів засудженого — із яким нам вдалося поговорити, але про це пізніше — друг вимагав від нього 30 тис. грн, із яких 5 тис. грн він мав залишити собі, а 25 тис. грн віддати правоохоронцям Київського райвідділу міліції Полтавщини. На таку пропозицію Ігор Чопівський не погодився, оскільки не розумів, як можна «зам’яти» вже відкриту справу. Тому чоловіку спочатку вручили підозру в нанесенні легких тілесних ушкодженнях, а потім у замах на вбивство.

Підозрюваний: «Аби взяти мене під варту, міліція сфальсифікувала підстави для цього»

Нашій редакції вдалося поговорити з засудженим Ігорем Чопівським. Він розповів, що до суду його хотіли взяти під варту. У міліціонерів начебто була дуже негативна характеристика від дільничого Ігоря:

— Коли я побачив ту характеристику, то взагалі не повірив, що вона про мене. Цікаво те, що згодом, коли я хотів знайти свого дільничого і попросити в нього характеристику, яка відповідала б дійсності, я дізнався, що він поїхав із міста. Я впевнений, що підпис на тій характеристиці був не його, а от печатка «УМВС України в Полтавській області» — справжня.

Чоловік зібрав відгуки в сусідів та в ЖЕКу, і таким чином зміг спростувати негативні відгуки та довести, що у міліції не має підстав застосовувати запобіжний захід проти нього. Іншою підставою взяти під варту Ігоря Чопівського стало те, що міліціонери навідалися до нього додому, але дізналися, що він там не живе.

— Я поглянув на адресу, за якою мене шукали, і побачив, що вона не моя. Я показав паспорт і довів, що живу не там, де мене начебто шукали й не знайшли.

Засуджений: «Ми ще надавали докази, а рішення суду вже було»

З кінця 2013 року над Ігорем Чопівським почався суд. В судовому засіданні він підтвердив, що дійсно наніс тілесні ушкодження потерпілому Ігорю Очканю. Однак зазначив, що мав для цього підстави. Ігор Чопівський сказав, що він захищався від свого п’яного товариша, який напав на нього з ножем. У підтвердження цього обвинувачений надав слідчому свої фотознімки із місцем розташування на його тілі тілесних ушкоджень, а також пошкоджений порізами одяг. В судовому засіданні сторона захисту просила колегію суддів долучити докази до матеріалів, але суд не визнав їх належними. Про це йдеться у матеріалах справи:

— До такого твердження обвинуваченого та письмового доказу колегія суддів відноситься критично та розцінює їх як спробу захисту від пред’явленого обвинувачення, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами, які надані стороною обвинувачення, а саме: показаннями Ігоря Очканя, висновками судово-медичних експертиз, які підтверджують свідчення потерпілого при слідчому експерименті та повністю спростовують показання обвинуваченого. Крім того, при оцінці доказів, колегія суддів враховує і те, що підозрюваний органу досудового розслідування не надав для огляду самі речові докази, не проходив обстеження на предмет наявності тілесних ушкоджень, а лише надав їх фотознімки, зброю взагалі збув невідомій особі. Вказані дії обвинуваченого судова колегія розцінює як спробу обвинуваченим створення штучних доказів його невинуватості, а тому не приймає їх як доказ у кримінальному провадженні.

За словами Ігоря Чопівського, медичну експертизу його порізів на шиї ніхто не проводив — слідчий Рябуха пропонував зняти побої, але потім забув і не надав направлення.

— Хоча в мене було більше десятка свідків, які бачили мене наступного дня з порізами на шиї, на суді їх ніхто не слухав. Знайомі бачили мене з порізами тоді, коли я навіть ще не знав, що друг на мене заявив в міліцію...Ми ще надавали докази, а вирок у них уже був.

Чоловік сказав, що коли він надавав докази суду — куртку з порізами від ножа, порізи на шиї, свідків — їх просто не долучали до справи.

Зі слів потерпілої сторони, нападник стріляв із пістолета і в той же час замахувався ножем

На суді потерпілий Ігор Очкань розповів, що в той вечір він разом із Ігорем Чопівським спілкувалися та вживали горілку. За словами Ігоря Очканя, у ході розмови Ігор Чопівський дістав з кишені револьвер, почав ним хизуватися, розмахувати та погрожувати вбивством. Зробивши 2-3 постріли, Ігор Чопівський зачепив ліву скроню та потилицю Ігоря Очканя. У матеріалах справи йдеться, що, власник будинку сказав товаришу, щоб він збирав речі та йшов геть, але той продовжував стріляти і влучив йому в ліву щоку на виліт. За словами Ігоря Очканя, коли він намагався забрати пістолет у свого товариша, Ігор Чопівський іншою рукою схопив металевий ніж та хотів його вдарити, але потерпілий цьому завадив. У цей час, як стверджує Ігор Очкань, його товариш продовжував стріляти майже впритул в голову та обличчя. Потім вийшла дружина домовласника, якій Ігор Очкань сказав викликати швидку та міліцію.

До справи було долучено й аудіозапис того вечора, який Ігор Очкань випадково записав. Згідно з матеріалами справи, на записі чути, як обвинувачений демонстрував потерпілому зброю, а потім почав погрожувати її застосуванням та вбивством. Ми запитали в Ігоря Чопівського щодо цього запису. Він розповів, що коли почув запис на суді, то був здивований. На записі чути, як вони борються, як Ігор Очкань сказав дружині викликати швидку й міліцію, та як він говорить їй про подію. Ігор Чопівський нам розповів, що в ході боротьби та самозахисту міг пригрозити, але ніяк не перед сваркою. До того ж експертиза стовідсотково не підтвердила, що то його голос на записі.

Через те, що підозрюваний не дав суддям хабара, вирок — 7 років позбавлення волі

За словами Ігоря Чопівського, його адвокат Ірина Гладій запропонувала чоловіку сплатити суддям 4 тис. доларів США, аби справу «зам’яли». Він не погодився з принципу, бо вважав себе невинним.

Як нам розповіла мати Ігоря Чопівського, головуючим суддею, який вів слухання справи, був Юрій Куліш. У селі, де живе батько «потерпілого» Ігоря Очканя, поруч живе й бабуся судді Юрія Куліша. Жінка припускає, що через знайомих, Ігор Очкань міг домовитися про вирок над її сином.

Варто згадати, що суддя Юрій Куліш — рідний брат лубенського прокурора, якого в липні 2015 року спіймали на хабарі. А батько Юрія Куліша — суддя Апеляційного суду Полтавської області. Валентина Іванівна розповіла, що станом на березень 2015 року батько судді, який виніс вирок Ігорю, був заступником голови Апеляційного суду Полтавщини.

14 січня 2014 року Ігоря Чопівського визнали винним у замаху на вбивство свого друга та призначили покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. Ігор Чопівський вирішив оскаржити це рішення. В апеляційному суді, там де працює батько Юрія Куліша, у своїй скарзі він зазначив, що поза увагою суду залишилося питання про відсутність у нього умислу на вбивство, адже він діяв у межах самооборони, захищаючись від нападу «потерпілого». Ігор Чопівський стверджував, що суд не дав наявним у справі доказам належної оцінки. Чоловік також зазначив, що пострілами з револьверу «Флобер» він не міг спричинити потерпілому більшої шкоди, ніж легкі тілесні ушкодження, оскільки він не є вогнепальною зброєю. Ігор Чопівський вважає, що за таких обставин суд першої інстанції мав би кваліфікувати його дії як нанесення легких тілесних ушкоджень та у зв’язку з його самозахистом закрити кримінальне провадження.

З огляду на всі докази, у березні 2015 року судді відхилили скаргу. Засуджений вважає, що при прийнятті рішення, Апеляційний суд Полтавської області був упереджений щодо нього, тому чоловік подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України в Києві. Він сподівається, що суд буде справедливий і неупереджений щодо нього.

Мати засудженого пояснила нам, чому її син ходив із пістолетом. Колишня дружина Ігоря Чопівського Ірина, після розлучення, ініціатором якого вона була, погрожувала посадити його в тюрму, а Валентину Іванівну вбити. У безлічі sms із погрозами, які вона надсилала, та запис їхньої телефонної розмови, у котрій вона погрожує йому, міліція не побачила нічого підозрілого, а тому його заяву залишила без потрібної на те уваги. Задля захисту він носив із собою спортивний пістолет.

За словами Валентини Іванівни, колишня дружина сина Ірина та її мати Галина Капустіна домовилися з Ігорем Очканем.

— Вона давно бажала нам зла, і от тепер її погрози та бажання, які вона неодноразово демонструвала, почали втілюватися в життя.

Ігор Чопівський зазначив, що не виключає причетності колишньої дружини до його безпідставного засудження. Ігор розповів, що Ірина знала про суди. Разом із колишньою тещою вони ходили на всі судові засідання і постійно питали в слідчого: «Коли ви вже його посадите?» Варто згадати, що колишня дружина Ігоря разом із його колишньою тещою надали негативні відгуки про нього, які потім прикріпили до справи.

Ольга ДУДКА, «Полтавщина»