«Я відшукаю пращурів сліди, і українцем виховаю сина»
Якраз напередодні Русалчиного тижня у літературній вітальні Полтавської обласної наукової універсальної бібліотеки ім. І.П. Котляревського відбулася презентація книги лубенської поетеси Влади Платонової «Русалії»
— У самій назві цієї книжки приховано обряд весняно-літнього оновлення землі й людських почуттів, — написав у передмові до книги член Національної спілки письменників України Микола Костенко.
Кожен читач виділить у поезії лейтмотив, який найбільше ляже на душу. У віршах Влади є і природа, і кохання, і Україна. Відчувається духовний зв’язок поетеси з прадавньою історією свого народу. Для неї «Чумацький шлях — дороговказ у вічність». Українське минуле хвилює уяву молодої жінки, яка запевняє: «Я відшукаю пращурів сліди, і українцем виховаю сина». В цих словах, які йдуть із серця, — уся глибина патріотизму українки з Лубен, повага до традицій, якими сильний наш народ. Вона пише про Україну — часом з тривогою за долю батьківщини, але з незмінною любов’ю. Один з її віршів дуже перекликається із гімном «Ще не вмерла Україна». Поетеса вірить, що Україна житиме і не втратить своєї самобутності.
Збірка поезій «Русалії» вийшла друком у видавництві «Полтавський літератор». Це перша книжка Влади Платонової, і перша презентація цієї книжки. Відчувається, що поетеса не поспішала явити світові свій доробок, а вивершувала його, працювала над словом — і перше враження: як для молодої поетеси, це достойне подиву. Ні, не всі вірші однакові в технічній досконалості — хоча є багато ідеальних і в техніці; але що стосується змісту — це багатство: багатство почуттів, вражень, любові до ближнього і батьківщини. Це той випадок, про який Микола Костенко сказав: «Молоде — не зелене». Микола Васильович розповів, що Національна спілка письменників України на дві третини складається з полтавців, а чверть належить лубенцям, які грають винятково важливу роль у духовному житті Полтавщини й України в цілому. Влада живе у Посульському краї, де «на кожному кроці лежать образи й метафори». Вірші поетеси красиві, несуть інтелектуальну, духовну й емоційну напругу. В той же час у них немає перенасичених образів, тяжкої метафорики сучасних поетів.
Влада Платонова
— Яскравий, неповторний талант приходить у літературу, — переконаний Микола Костенко.
Поетеса уже має певний досвід, накопичилося вражень...
— Як у всіх, у житті моєму бувають труднощі, — зізнається Влада, — але, хоча за гороскопом я Риба, я з тих Риб, які пливуть проти течії. Треба боротися за свої почуття, за місце під сонцем, рухатися назустріч сонцю, — радить вона.
Влада вважає себе цілком щасливою людиною.
— В юності я хотіла, щоб у мене був гарний чоловік, власний будинок і син, — розповідає, — зараз усе це у мене є. А ще є друзі і поезія.
З цього благополуччя у віршах Влади «духмяна кава», «оберемок щастя», і вона переконана, що «життя — то найбільше свято».
От якби іще Україна піднялася з колін! Поетесі дуже болить доля України, але вона вірить у щасливе майбутнє свого народу. Член літературного об’єднання імені Олеся Донченка, член Національної спілки журналістів України Влада Платонова знає, що для цього потрібне:
— Щоб у нашій країні врешті-решт стало так, як треба нам, простим людям, — говорить вона.
, «Полтавщина»