Пожежні Полтави скаржаться не на матеріальне забезпечення, а на сміхотворну зарплату

Із рятувальниками Полтави було не складно домовитись про зустріч, щоб більш розширити проблему, яку порушили їхні колеги з ДПРЧ № 4 (м.Полтава) стосовно жахливого матеріального забезпечення. Вони йшли на контакт охоче.

Після тренувань у димокамері (коли із задимленого приміщення рятувальні розрахунки у димозахисному обладнанні виносили умовне тіло людини) із нами зустрівся заступник начальника ДПРЧ № 4, капітан служби цивільного захисту Максим Петрушкевич:

— Чесно кажучи, усі трохи обурені цієї інформацією, бо хлопці невідомо із яких мотивів показали найстарішу екіпіровку. Я мав розмову із Андрієм Тюріним, він зізнався, що хотів таким чином привернути увагу свого начальства, щоб воно «вийшло» на київське керівництво. Але я розумію, коли виходять на керівництво, щоб озвучити реальні проблеми. А розповідати про те, що не відповідає дійсності... мені здається, що це підло. Кожен із нас має комплект повсякденної форми (синього кольору), ботинки із високим берцем, кепку, бойовий одяг, каску, ремінь із спорядженням та краги.

Василь Шрамко

Далі Максим по пунктам спробував відповісти на скарги свого колеги:

— Він показував ремінь, який розпадається. Ремені зроблені із брезенту і вкриті дерматином. Останній може дійсно вже не витримувати від тривалої експлуатації, але ви можете руками розірвати брезент? Ніколи не пробували? Тим більше, що ми його періодично відносимо на перевірку, його випробовують, дають навантаження, що аналогічне 400 кг ваги, а потім знімаємо навантаження через 5 хвилин. Якщо ремінь пройшов випробування, то його нам повертають, а ми розписуємось у відповідному журналі. З приводу берців... їх видали кожному із нас взимку 2015 року, кожен розписався під цим. Стара форма залишається, це як «підмінка». Навіть колись без проблем відшукали берці, у кого 45, 46 розмір ступні. Гумові чоботи почали видавати не так давно, щоб не намокали берці під час пожежогасіння. Стоять 8 нових пар, забирайте, хто хоче. Берці більше необхідні водіям, а не рятувальникам-пожежним. Каски є нового зразка, є старого. В принципі, можна використовувати старого, на життя це не впливає. А те, що він її самостійно переробляв, то це вже порушення, він не мав права цього робити. Краги... На морозі вони дійсно намокають, але від цього не розпадаються.

Щодо автомобіля із зламаним лафетним стволом:

— «Камаз» передали нам 5 років назад і там проблема із електронікою, вона «вилітає» через тиждень-два, запрошуємо представників заводу... А так є зварювальний апарат, усі ключі, щоб провести планові ремонти, це все виконується, адже техніка має таку неприємну властивість, як зношуватись та виходити із ладу.

Головною проблемою пожежні вважають не матеріальне забезпечення, яке вони більш-менш мають, а зарплату. На цьому моменті до розмови під’єднуються інші рятувальники, які не захотіли назвати своїх прізвищ:

— Що водій, що рятувальник-пожежний, що їхній командир, то вони приблизно отримують (плюс-мінус) 2200 грн. Це із доплатами та преміями, оклади — 600, 700 грн. Найбільше отримує командир частини — 3200 грн. Коли серйозно нам підвищували зарплату — важко пригадати, можливо років зо 5 тому. Я маю дружину, знімаємо квартиру за 1,5 тис грн. Мені доводиться дружині віддавати 300 грн нещасні, і це ще у нас немає дітей. Якщо у 2014 році у мене була мала зарплата, то у цьому — сміхотворна, прожити на неї неможливо, але ж мені доводиться ризикувати життям. Ось це є реальною проблемою, про яку потрібно говорити.

Дуже емоційно під’єднався до розмови і заступник начальника загону — начальника ДПРЧ № 1 Василь Шрамко:

— Там говорили, що начальство забирає собі усе нове. Ось дивіться... Ось моя бойова куртка, так, радянська, але вона не прогоряє, як китайська. Її можна назвати новою? Але це таке, служити в ній можна. Ось ЗіЛ-130 стоїть, він хоч і застарів, але він взимку пройде там, де інші авто не проїдуть. Має бункер в 2,5 тони води. Є помпа, різак по металу та бетону, пересувна електростанція, нові пожежні стволи, нові маски замість ще радянських протигазів... Так, можливо у американських пожежних є обладнання краще, але те, що ми маємо зараз — набагато краще від того, що ми мали 5-10 років назад. Цим працювати можна, але приєднуюсь до нарікань колег — зарплата 2200 грн — не винагорода за ризик життям.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»