Окремі представники громадськості пропонують альтернативу метадоновій замісній терапії

Після останньої сесії Полтавської облради у полтавському суспільстві розгорнулася дискусія щодо виконання в області замісної підтримувальної терапії наркоманів метадоном.

До редакції ІВ «Полтавщина» завітали окремі представники громадськості, які виявили бажання донести свою думку до суспільства, яка не знає багатьої нюансів проблеми. Ми надали їм таку можливість

Геннадій Двірник (з 2000 року працює із наркозалежними через християнські центри):

— Ми хочемо донести до влади та до суспільства наше переконання, що наркозалежних не потрібно переводити з одного, «вуличного» опіату на інший — синтетичний та легальний. Але ми не виступаємо проти закриття метадонової програми, ми хочемо навести в ній лад, щоб метадон не вийшов на наші вулиці, де гуляють наші діти. А такі факти на жаль фіксуються, у тому числі міліцією. Із цією метою представники християнських центрів та інші небайдужі громадські активісти хотіли стати членами комісій, на якій приймають рішення щодо підключення наркозалежних до метадонової програми. Нам сказали — пройдіть курси та отримайте документ «соціального працівника». Ці люди пройшли курси, але після цього вони отримали вже відкриту, хоч і усну відмову медиків. А Полтавщина — лідер по ЗПТ, це пілотна область, яка повинна була фінансувати метадонову програму із обласного бюджету. У 2013 році обласний бюджет витратив 8 тисяч гривень на 8 наркозалежних. У 2014 році — жодного, хоча USAID майже вимагав підключити до програми 60 наркозалежних. У 2015 році поки що також не пройшло ні копійки. Ми хочемо дізнатися, чи має право вибору наркозалежний, коли його підключають до програми. У нас є побоювання, що їх змушують вживати метадон. Можливо, тут є елемент фінансової стимуляції медиків за кожного нового учасника програми серед наркозалежних.

Руслан Чамара (Асоціація християнських центрів реабілітації):

— Існує інший шлях позбавлення від вживання наркотиків — духовний шлях до Бога, який на підсвідомому рівні позбавляє від потреби вживати алкоголь, цигарки та важкі наркотики, ті ж опіати. Цей шлях не потребує переводити наркозалежного на метадон. І ми можемо довести будь-кому дієвість нашої реабілітації на прикладі людей, які звільнилися від наркотичного рабства через духовний шлях.

Тетяна Єфремова (громадський активіст):

— У 2014 році 12 громадських організацій зверталися і до голови облради Петра Ворони, і до тодішнього голови ОДА Віктора Бугайчука, і до керівника Департаменту охорони здоров’я Віктора Лисака, є звернення і до нинішнього голови Валерія Головка. (1,2,3)  Ми просили, щоб влада звернула увагу на реабілітації, які не потребують метадону. Але й досі наші прохання влада ігнорує.

Алла Лук’янчикова (громадський активіст):

— З 2005 року працюю у сфері боротьби з наркотиками, профілактики та реабілітації наркозалежних. Конвенція ООН та міжнародна Ассоціація лікарів визнали не медикаментозну терапію найбільш ефективною. Інколи медики залякують наркоманів, що без метадону вони загинуть, є у нас інформація від самих наркозалежних, що їм не зменшують, а інколи навіть збільшують дозування, а «зістрибнути» з метадону дуже важко. Якщо героїнова «ломка» триває тиждень, то метадонова — майже місяць. Є одиничні випадки, коли наркозалежним вдавалося «зістрибнути» з метадону, але без підтримки це фактично неможливо. До того ж — звикання до метадону наступає з першого разу. Окрім цього це єдиний опіат, який так би мовити всмоктується у кістковий мозок, тому так складно позбавитися від залежності, «ломка» дуже серйозна. Ми разом із міліцією фіксували, коли жінка купувала метадон біля точки легального розповсюдження наркотику. Наркозалежні випльовували пігулку метадону і продавали їй. Ціни — від 50 до 120 грн за пігулки від 5 до 100 міліграмів. На 69-й колонії, як ми чули, пігулки коштують 150-200 грн. Також є факти, коли наркозалежного, який «сидів» на «крокодилі», це морфіновий наркотик, переводили на опійний метадон, але цього робити не можна було.

Тетяна Єфремова: Алла Лук’янчикова має подяку від відділу БНОН, бо вона 10 разів із міліцією робила рейди і виявляли, як наркозалежні виносили метадон у рукавах, а хто і випльовував.

Юлія Плужник (громадський активіст, веде юридичний бік діяльності):

— Складається враження, що метадонова програма направлена не на зменшення кількості наркозалежних, а на їх збільшення. І тут, як говорили мої колеги, є підозри щодо матеріальної зацікавленості медиків та чиновників: чим більше учасників програми — тим більша «винагорода». Також ми ставимо питання, щоб наші медики, які роками сидять на своїх посадах, повинні не перетинатися із грантовими програмами, вони не повинні бути координаторами цих програм. Ми вважаємо, що це провокує корупційні схеми.

Руслан Чамара:

— Є випадки, коли наркозалежний зусиллям волі зменшував собі дозування, проходив дуже довгий, надзвичайно складний шлях. А йому далі не зменшують дозування, говорять, немає менших доз. Ми втрутились, і потрібні дози з’явилися. Є взагалі шокуюча інформація, коли наркозалежним говорять, щоб вони навертали до програми інших наркозалежних. У мене є підозри, що з такими підходами можна вести мову про геноцид народу. Ми не говоримо, що нам потрібно фінансування з бюджету, щоб нас не звинуватили, що ми воюємо за бюджетні кошти. Ми воюємо за людей і кожна врятована людина — це велика перемога для нас. Ми пропонуємо наркозалежним інший принцип: «Звільнився сам — допоможи звільнити іншого». І ми звільняємо без метадону таких накрозалежних, які виглядають зовсім безнадійними, вони навіть не ходять вже, просто гниють на «хатах», де варять «ширку». Навіть таких витягуємо. Цей шлях ми і пропонуємо.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»