Сьогодні у православії — День жінки-мироносиці

Жони-мироносиці отримали таку назву тому, що принесли до гробу Господнього миро для помазання пречистого тіла Його, показали свою велику любов до Господа, були свідками смерті Христа Спасителя й проповідницями Його воскресіння. Який чудовий образ жон-мироносиць! Вони були першими свідками Воскресіння, і ми знаємо, що, як і апостоли, жони-мироносиці свідчили про Христа Воскреслого навіть до кінця землі, здійснюючи апостольське служіння, служіння проповіді, свідчення про те, що Бог воскресив Сина Свого з мертвих і що через смерть і Воскресіння Господь Ісус Христос визволив світ від влади гріха.

Дивовижним чином цей подвиг жон-мироносиць продовжувався в Церкві, з’являючись особливо зримо тоді, коли наступали гоніння. Усі ми знаємо імена святої великомучениці Єкатерини, святої великомучениці Варвари, святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Ці мучениці з сонмом інших мучениць були свідками про Христа Воскреслого, не боячись навіть смерті та страшних мук. І те ж саме сталося і в нашій країні. Коли пастирів та архіпастирів у великій кількості було ізольовано від суспільства, а багатьох з них віддано на мученицьку смерть — хто залишився в народі і свідчив про Христа Воскреслого? Наші бабусі, наші матері, яких не могла зупинити ніяка могутність атеїстичної держави. Вони не боялися втратити роботу, вони не боялися втратити свої пенсії, вони не боялися втратити чергу на квартиру. Вони хрестили своїх дітей, вони хрестили багатьох. А скільки матерів, сестер і дружин — святих жінок — своїм благочестям і вірою впливали на навколишнє життя і допомагали процвітанню і поширенню віри Христової і Царства Божого на землі. Не створюючи рукотворних храмів, подібно до рівноапостольної цариці Єлени, Ніни або Ольги, вони не в рукотворних храмах, а в душах людських запалювали світильник віри, вселяли страх Божий, цнотливість, справедливість, любов до ближніх, повагу до старших, милосердя до хворих і тих, хто потребує допомоги й співчуття, благоговіння до святині, любов до Церкви і Вітчизни. Згадаймо народний подвиг матерів, дружин, наречених і сестер у роки Великої Вітчизняної війни.

Cаме вони, виховуючи своїх дітей і онуків, говорять такі прості слова: «це погано», «так не роби — це гріх». Можливо, вони не завжди можуть пояснити ці слова, але вони не від своєї мудрості черпають, а від великої мудрості, яка зберігається в народному переданні, у церковному переданні, що зберігає для нас цінності християнського світогляду від часів апостолів і навіть до наших днів.

А тому сьогоднішній день — це справді день жінок-християнок, вклонимося всім — і бабусям, і матерям, і сестрам, хто від початку, з найважчих для Церкви нашої часів і аж до цього дня зберігає і зміцнює віру православну. І хочеться разом з виразом вдячності закликати Вас до того, щоб Ви ніколи не сходили з цього шляху, виховували в православній вірі і дітей, і онуків, і прагнули захистити суспільство наше — тими засобами й силами, які є у Вас, — від всякого ураження гріхом, таким небезпечним для життя людини.

Любов — найголовніше почуття, яким живе жінка. Підтримуйте його, чоловіки, не тільки щодо себе, своїх егоїстичних чуттєвих бажань, а надайте цьому почуттю любові вищого змісту, спрямовуйте його до Бога, до високої мети християнської сім’ї — і ви врятуєте людство, оздоровите його духовно. Не забувайте, що, як священик у вівтарі, так мати — священнодіє в душі дитини. Вона своїм серцем животворить цю душу і підносить її. Любіть же своїх жінок і бережіть їх!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Василь ФАЗАН, протоієрей УПЦ