Міський голова Полтави вважає, що перейменування вулиць — не на часі

Міський голова Полтави Олександр Мамай дав інтерв’ю стосовно ухвалення Верховною Радою України Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (№ 2558).

Це ж саме стосується і пам’ятників комуністичного і нацистського режимів, які мають бути демонтовані. Перейменувати також мають міста, райони й області. Разом це може торкнутися тисяч назв вулиць і сотень районів та міст. У Полтаві потрібно буде перейменувати щонайменше Октябрський і Ленінський райони та кілька десятків вулиць і провулків. Відтак, міський голова Олександр Мамай, відповів на питання журналістів з якими юридично-правовими та фінансовими наслідками може зіткнутися місто та його жителі, якщо зазначений закон набуде чинності:

— Як міський голова виконую волю громади і хочу почути думки полтавців з цього приводу. До міської влади вже почали звертатися стривожені жителі міста, котрі проживають на вулицях, що підпадуть у цьому разі під перейменування. Насамперед їх непокоїть фінансове питання та бюрократична тяганина, з цим пов’язана. Зміна топонімічної назви справді пов’язана зі значними процедурними труднощами. Зміна назви вулиці тягне за собою не лише прикручування нових табличок на будинках, а й корективи усіх документів, карт, а також необхідність нового штампу у паспортах усіх людей, що проживають за тією адресою, і правки паперів установ, які там зареєстровані.

— Чи є якісь підрахунки, скільки місту може коштувати таке перейменування, адже ця тема порушувалася неодноразово за часи незалежності?

— Точної суми назвати поки що не можу, але чітко уявляю, скільки буде потрібно грошей, щоб втілити цей закон у життя — вони вимірюються багатьма нулями. І де їх брати в нинішніх умовах?

Вважаю, що першочергове завдання сьогодні — мир і спокій на нашій землі, який може забезпечити тільки боєздатна, взута, одягнена й нагодована армія. У нас уже рік триває АТО, і військові говорять уже відкрито, що тримається вона в основному на волонтерах, підтримці простих людей і підприємців. Так, може, ці кошти краще спрямувати на те, щоб ми стали справді вільними й незалежними. І тоді так званий «совковий» менталітет сам по собі вивітриться, розвіється.

Водночас у нас нині гостро стоїть питання підвищення вартості харчування в дошкільних та шкільних навчальних закладах. Воно боляче б’є по кишенях батьків, які стали фактично у два-три рази біднішими через інфляцію, і тепер будуть змушені оплачувати комунальні послуги за новими, вищими у рази, тарифами. І у вересні може постати дилема — годувати дітей чи на ці кошти перейменувати хоча б одну вулицю.

— Одна з політичних партій звернулася до вас із пропозицією перейменувати дві вулиці із радянськими назвами — Красіна на честь загиблого в зоні АТО бійця батальйону «Азов» Антона Грицая, а Пролетарську назвати іменем бійця батальйону «Донбас» Антона Цедіка.

— Так, таке звернення є. Увічнювати героїв сучасності — наш обов’язок. Я вже дав завдання профільному заступнику, голові комісії з найменування та перейменування елементів міського середовища та інфраструктури, увічнення пам’яті осіб та подій щодо встановлення меморіальних дощок на будинках, де жили новітні герої, на школах і вузах, де вони вчилися. У сквері на площі, де знесли пам’ятник Леніну, ми плануємо зробити Алею героїв. Чим швидше країна оговтається від війни й економічної кризи, чим швидше запрацює економіка, тим швидше ми зможемо будувати нові вулиці і називати їх на честь сучасних героїв. Але перейменовувати існуючі — дуже втратно для людей, які там проживають.

Тому в мене є побажання до цієї політичної партії — не просто піаритися на цій темі, а зібрати громаду тієї ж вулиці Красіна чи Пролетарської, провести громадські слухання, запросити на них мене як міського голову, і пояснити людям, де вони візьмуть гроші на цей процес.

Я особисто проводив громадські слухання по вулиці Паризької Комуни, яку хотіли перейменувати на Героїв Крут, де громада однозначно сказала «ні». Були слухання й по вулиці Пролетарській, частину якої хотіли перейменувати на честь покійного нині мера Полтави Анатолія Кукоби, котрий віддав 18 років свого життя на розвиток міста, був просто унікальною людиною. Перейменування могло торкнутися усього п’яти будинків, і ми були готові стовідсотково відшкодувати з міського бюджету ці витрати. І то люди на це не погодилися. І якщо перейменування частини вулиці з п’яти будинків тоді коштувало б 1 мільйон 100 тисяч гривень, важко уявити, у скільки обійдеться виконання цього закону.

Усі закони, які приймає Верховна Рада, повинні бути на користь громадян, держави. Потрібно чути думку і молодого покоління, і тих, хто зараз активно працює на розбудову і захист держави, і тих, хто все своє життя поклав на те, щоб захистити мирне небо і створювати матеріальні блага для своїх нащадків.

Політики раніше як суспільний подразник експлуатували мовне питання, тепер осідлали нового «коника», щоб збурювати і розколювати суспільство. Думаю, що зараз, коли народ прагне об’єднання, коли в Харківській та Одеській областях і так неспокійно, подібні перейменування не на часі.

— Як міський голова ви мусите виконувати закон, і, зрозуміло, волю громади. З цим усе ясно. Але хотілося б почути вашу особисту думку як людини, котра народилася, виросла і все життя прожила в Полтаві, стосовно перейменування вулиць.

— Особисто я категорично проти перейменування будь-якої вулиці в цей непростий час.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»