Керівники литовського ВНЗ у Полтаві розповіли про систему їхньої освіти

Ми розпитали литовських освітян про їх систему освіти, яку вони пропонують своїм майбутнім абітурієнтам з Полтави.

Вітаутас Валаітіс, декан факультету інженерних дисциплін Каунаського технічного колегіуму, про вступ та навчання:

— Згідно наших вимог необхідне підтвердження відповідності оцінок в атестаті абітурієнта. В кожній країні своя система оцінювання: в Україні 12-бальна, в нас 10-бальна. Тому існує спеціальний центр, який перевіряє, що з такими балами з України, Польщі, Португалії інших країн можна вступати. Це основний критерій.

Замовлення на спеціалістів деяких напрямків (механіка та електроніка) більше, ніж ми встигаємо підготувати. Щороку запит зростає і росте число вступників. З вересня запускаємо дві нові програми, плануємо одразу побачити результат. Одна з найпопулярніших у Литві професій — спеціалісти автосервісів. Дуже затребувана програма студій, оскільки на неї великий відсоток замовлень від роботодавців. Співпрацюємо з Bosh. Вони надають новітню апаратуру для діагностики автомобілів і оновлюють її щороку, а ми забезпечуємо приміщення, інші умови й видатки. Домовляємося з ними, узгоджуємо плани навчальних практик, щоб і їхні спеціалісти і наші студенти могли навчатися. Також користується попитом спеціальність інженер автодоріг. Я сам інженер-дорожник. Дороги в нас з вами місцями схожі, загалом трішки кращі, але роботи ще багато в цьому напрямку.

Щороку в нас відбуваються конференції по інноваціях, ярмарки, обмін досвідом, зустрічі з роботодавцями, їхнє знайомство з випускниками. Навчається в нас близько півтори тисячі студентів, щоправда, дівчат у ВНЗ менше, адже це напрямок технічний, проте вони все одно приходять.

Неріюс Варнас, директор Каунаського колегіуму, про наші ВУЗи і литовську систему освіти.

— В нас багаторічний досвід, і він значний, але варто подивитись, як працюють українські колеги, на їхні методи навчання, побувати на ваших конференціях, обмінятися викладачами. Сподобалися кременчуцькі ВНЗ. Зокрема, вразив масштаб і підхід до справи ректора політехнічного університету. Точки дотику є, ми їх повинні відшліфувати трохи і починати взаємодію. Щойно вирішиться питання фінансування проекту, одразу почнемо співпрацю, орієнтовно восени або на початку наступного року. Відносно викладачів в рамках програми «Еразмус+» вже ведеться робота з боку обох наших держав. Ми можемо і ми повинні зробити все задля співпраці, і не у далекому майбутньому, а в найближчий час.

Сьогодні в Литві діє бінарна система вищої освіти, тому з університетами ми знаходимося в одному просторі. Ступінь бакалавра можна отримати в нас і в них, але фінансування відрізняється. Також в колегіумах немає вченого ступеня магістр — так система освіти зменшує конкурентний тиск на університети. Якщо за одного студента ми отримуємо з бюджету близько 1300 € на рік, а вони понад 2000 €, то за рік магістратури, на яку йдуть будівельники чи інженери доріг, держава виділяє 3-4 тис. євро. Тому університети готові боротися, навіть намагаються блокувати нас на законодавчому рівні. Коли проводилася нова освітня реформа, ми вносили питання про ступінь магістратура в колегіумах, але його відклали. Також ми не отримуємо коштів на наукові дослідження, а в університетах це складає до 40% бюджетних коштів. Аргументація така, що в нас немає академіків, професорів.

Якщо говорити про систему вищої освіти Європи, то вона має 8 рівнів: VIII — це доктор, VII — магістр, IV — бакалавр. П’ятий рівень — незаповнений. За цей рівень будуть змагатися центри професійної підготовки (профшколи), і з’явиться можливість для нас. Незручність для нас полягає в тому, що в Європі (окрім Англії) іноді не розпізнають, плутають із закладами нижчої акредитації.

У вас коледж — це професійна підготовка, не вища освіта. Але в новому законі вписали, що колегіуми не можуть використовувати в своїй назві термін «університет», хоча колегіум — за формою та рівнем освіти завжди вважався університетом прикладних наук. Та і самі університети постійно намагаються нас до себе приєднати як дочірню структуру. Така собі освітня монополія через ринкові інтереси. Якщо говорити за фінансування з Євросоюзу, до 2020 року університети отримають 300 млн €, а ми отримаємо лише 20 млн € на всі колегіуми. В рази більше отримають університети, які інвестуватимуть у свої бази навчання.

Наші студенти потрібні промисловості, роботодавцям, тож і ми, як ВУЗ, затребувані. В іншому випадку ніякі фінансування, акредитації, сертифікати, звання не допоможуть. Поки що нам це чудово вдається.

Людмила ВОЛОШИНА