Подорожчання проїзду у Полтаві можна уникнути, якщо прибрати корупцію
Громадська організація пропонує реальні кроки, щоб зупинити зростання проїзду на дорогах області
Корупційна складова у вартості пасажирського квитка на полтавщині складає в середньому 50%. Це можна легко прорахувати, якщо відверто поспілкуватися з власниками автобусів. Давайте розкладемо з чого складається вартість квитка.
Перевезення бувають міські, обласні та міжобласні. В місті все простіше, бо автобус курсує заданим маршрутом і пасажиропотік практично сталий. У вартість квитка входить паливо, заробітна плата водієві і кондуктору, амортизація та запасні частини на автобус, податки і побори.
Також великі перевізники ще несуть витрати по зберіганню транспорту, бо як відомо транспорт треба зберігати та випускати з автопарку, де є механік та лікар. Але якщо перевізник сплачує побори, то можна він зберігає автобуси не в автопарку, а вдома, чим наражають пасажирів на небезпеку.
З обласними перевезеннями справа ще складніша, адже міжміському перевізнику ще важче вижити ніж міському. Також потрібно врахувати, що в цій сфері до усіх витрат треба додати збір на автостанції, який складає 10% (що беруть з пасажира), 10% платить перевізник автостанції, 20% ПДВ та 3% — за страховку пасажира. Ці нереальні побори і дозволяють пану Бутку будувати нові автостанції з золотими куполами та ресторанами на Південному вокзалі в привабливому з точки зору бізнесу місці, але в той же час закривати автостанції, які потрібні людям. В цей складній час пан Бутко міг би обмежитися і 10%, а все інше не брати з перевізника таким чином не підвищуючи вартість квитка для пасажира, покрити перевізнику подорожчання запчастин та палива. А можливо і знизити ціну квитка, що для людей було б цілком доречно.
Потрібно розуміти, що автостанція — це сервісна установа як для пасажира, так і для власника автобусу. Звісно ж за ці послуги і пасажир, і перевізник сплачують свої гроші. А ось що вони отримують взамін — велике питання.
За логікою всі ці взаємовідносини повинна регулювати держава. Бо Міністерство транспорту України, а також департамент інфраструктури (транспорту) Полтавської ОДА, якраз і визначають: хто і куди буде перевозити пасажирів.
Але наразі саме державні чиновники на місцях не хочуть чи не можуть (або мають з цього якийсь зиск) нічого зробити, або бодай взяти на себе відповідальність для регуляції цього процесу.
Приватний власник автостанцій області «Полтаваавтотранс» принципово не надає сервісних функцій, за які бере кошти, а держава (обласне керівництво) не бачить цих порушень. Стан автостанцій в області просто жахливий. Таке враження, що все зупинилося на рівні 90-х років минулого століття.
Ми вимагаємо від обласної влади негайно розпочати реформування транспортної системи області. Якщо це доцільно, то провести реприватизацію «Полтаваавтотрансу» у комунальну власність, щоб були не купола на приватних автостанціях, а безпечні та комфортні автобуси. Ось куди треба вкладати гроші, пане Бутко. Не треба знову все перекладати на важкі часи, війну і занепад галузі, бо це все ми чуємо останні 20 років.
АМКУ Полтавської області наклало штраф на ТДВ «Полтаваавтотранс» у розмірі 3,5 млн грн., але власник автостанцій його не сплачує. запитання до обласної прокуратури, чи вона також не бачить цих порушень, чи працює вже на приватних монополістів?
Чи може якраз компенсація перевізникам цих коштів, та прибирання корупційної складової — і є можливістю стримати ріст цін?
По монополісту Бутку С.І., ми почали власне розслідування, далі буде ще цікавіше.