Що приховують бомбосховища Полтави
Більшість бомбосховищ у Полтаві занедбані, як і заводи під якими вони знаходяться, сталкер Doodik провів нас одним із таких
Тема укриттів, захисних споруд та бомбосховищ у зв’язку із війною на сході України є досить актуальною. Для переховування у разі небезпеки полтавцям радять пристосовувати підвали, а в бомбосховища пускати нікого не будуть. Але у Полтаві є безліч підземель, до яких можна ввійти без дозволу у будь-який час. У одному із них ми побували. Бомбосховище знаходиться під не працюючим заводом «Комплект». Будівля геть занедбана, гора бетону та металу під плиткою, що осипається. Темними коридорами під заводом нас погодився провести сталкер Doodik. Захопленням хлопця — дослідження занедбаних територій, будівель, інженерних споруд.
Завод «Комплект»
Двері бомбосховища
Хлопець почав досліджувати покинуті будівлі із 12 років. Неодноразово бував у Чорнобилі. Говорить, що там може залишитися сам на сам із своїми думками. Нам на даху заводу він пояснив з чого почалося його захоплення:
— Знаєш, є таке відчуття, нелюбов до людей? Їх ще називають мізантропами, я до таких і відношусь.
— Ти тікав від людей?
— Ну... А потім це все стало цікаво. Коли ти наперед задумуєшся, а раптом щось трапиться, куди заховатися, куди людям порадити чи рідним. От у десятьох людей на вулиці запитаємо куди вони будуть ховатися, вони скажуть підвали.
— А ти куди будеш ховатися?
— Я під завод, там є сухі кімнатки. Ось, дивись, завод «Хіммаш» (авт: показав на підприємство з даху), під ним є величезний бомбарь. Під ГРЛ теж є бомбарь, у авіамістечку біля злітної смуги теж є, Млинкомбінат — є бомбарь. В старих будинках на зупинці п’ята школа, здається, теж є бомбарі, вентиляція виходить звідти. Біля «Робін Гуду», на зупинці «Леніна» є триповерхівка, там є вентиліція, у неї залазиш, проходиш і там вхід у бомбарь, в народі його називають «Будинок їжачка», двері закриті до нього, вхід із якогось під’їзду. Під кожним заводом є бомбосховище. Мабуть, зараз єдине бомбосховище в нормальному стані — це на заводі ГРЛ. Під кожним театром, лікарнею є сховища. Раніше влада хоч якось піклувалася про людей, будували бомбосховища, а зараз?
Приміщення бомбосховища
Вентиляційна шахта
Вентеляційна труба
До бомбосховища під заводом спускалися напіврозваленими сходами, що засипані різними папірцями, розібраними аптечками, зіпсованими протигазами та фільтрами до них. Важкі металеві двері раніше могли б захистити працівників заводу від радіації, зараз вони іржаві та відкриті для кожного. У темних коридорах сховища без ліхтарика ніби в могилі. Вогко, під ногами, неначе скло, ламається і тріщить крига. Ліхтарик Doodikа вихоплював із темряви довгі коридори, цвіль на стінах, вентиляційні труби. Деякі вже обпиляні — на метал хтось здав, мабуть. Коридори ведуть до маленьких кімнаток, десь 3 на 4 метри. Тут було все, що необхідне для життєдіяльності у разі ядерної загрози: душові кабінки, санвузли роздільні, вентиляційні шахти, колодязі яких виходять на двір.
Приміщення бомбосховища
Туалет
Зіпсований протигаз
Після прогулянки бомбосховищем, нам вдалося знайти та поспілкуватися із колишнім працівником заводу «Продмаш» Олександром Свєшніком, який був головним інженером на заводі понад десять років тому.
— На «Продмаші» підвал підтоплений, будівля постійно тріскається. Ми намагалися знайти звідки вода надходить у підвали, але так і не знайшли. Там хотіли печериці вирощувати, ще як він працював, але ж як це зробиш, коли по горло води, — повідомив Олександр Свєшніков.
— Перед закриттям, у 2004 році, на заводі ремонтували автобуси. Я там як працював, то вже станки вивозили, продавали.
Раніше завод називався «Полтавамаш». В експлуатацію його ввели у 1951 році.
Вентиляційний колодязь бомбосховища
Нас Олександр Свєшніков запевнив, що відновлювати бомбосховище під заводом немає жодного сенсу:
— Це самогубство, будівля ледь-ледь стоїть. Якщо іде вибухова хвиля, воно завалиться, а з під завалів дістати людей взагалі нереально. Моя думка, цю будівлю потрібно знести і поставити нову. Але його ніхто не купує, ніхто не продає, рухів немає. Всі розуміють, що скоріше за все воно упаде.
, «Полтавщина»