Розмір тексту

Спелеолог із Полтави: У печерах не думаєш про курс долара, ти повністю відпочиваєш

Денис Касьян Денис Касьян

Досить цікаве відчуття відкривати печери, де ще не ступала нога людини

Денис Касьян із п’яти років мандрує печерами, відкриває нові ділянки в них, для нього, це занурення в зовсім інший світ — тиші і темряви

23-річний полтавець Денис Касьян майже все своє життя займається спелеологією — вивченням печер. Захоплення перейняв від батьків, які з п’яти років брали хлопця у експедиції. Ми запросили Дениса до нашої редакції та поспілкувалися про його підземні мандрівки.

Хлопець має спокійний голос, взагалі, справляє враження людини, яка щойно повернулася із вдалої відпустки.

— Поділіться першими спогадами про похід у печеру.

— Пам’ятаю, коли років у шість-сім мене на собі батько спускав. Тоді я зрозумів як воно насправді. Коли на фото дивишся — це одне, а в житті трішки інакше — темно, сиро, страшно, якісь такі відчуття.

— Спочатку був страх у Вас?

— Ну звичайно.

— В дорослому віці коли почали займатися спелеологією?

— Важко сказати, воно поетапно все. Спочатку їздиш з батьками, а потім вже й сам починаєш. Багато різних поїздок, так важко сказати. Мабуть, перший похід, який я сам організував, це було років чотири тому, мені було дев’ятнадцять років, я працював у Полтавському обласному Центрі туризму і краєзнавства керівником спелеологічного гуртка. Тоді я й почав організовувати свої перші походи. Перші наші поїздки були на Західну Україну, там горизонтальні печери. Всі поїздки організовувалися із вихованцями нашого гуртка.

— Яка специфіка печер України?

— Є два види печер: вертикальні — це каскад колодязів, які переважно знаходяться в Криму, і є горизонтальні печери — лабіринти. Найглибшою печерою Криму є Солдатська, 540 метрів глибиною. Лабіринтові печери України знаходяться переважно на Західній Україні, найбільше у Тернопільській області. Найдовша печера — Оптимістична, її протяжність 240 кілометрів всіх ходів. По протяжності — це третя печера у світі.

— Для Вас які печери найцікавіші?

— Кожна печера по своєму цікава. Так важко градувати. Оскільки зараз у Крим не хочеться їхати, то доводиться у горизонтальні їздити.

— Скільки часу найбільше ви провели під землею?

— Мабуть, тиждень на початку цього року у Оптимістичній. У печері ставиться підземний табір, там обладнується якась кухня. Якщо печера суха, то достатньо каримата і спального мішка. Заносяться продукти, інструменти, щоб досліджувати печеру.

— Наскільки змінюються біологічні механізми організму, відчуття часу, коли ти надовго заходиш чи спускаєшся в печеру?

— Насправді, все, як і в звичайному житті. Якщо ти займаєшся чимось цікавим у печері, тобі здається, що часу трішки минуло. А коли ти сидиш, сумуєш, то здається навпаки все. Наприклад, коли ми буди в експедиції, то ми через декілька днів прокидалися о 12:00-13:00 і лягали спати десь о першій-другій годині ночі.

— Знахідки цікаві були у Вас?

— Як таких археологічних не було, оскільки в Україні археологічний інтерес представляє лише печера Вертебо на Західній Україні. Там протягом понад п’ятисот років жили різні племена трипільської культури. В решті печер печерні люди не жили, оскільки вони не були придатними для життя. Палеонтологічні знахідки були в Криму — це різні закам’яніння молюсків, наприклад аммонітів.

— Як часто ви їздите в експедиції?

— Останній рік дуже часто. Понад десять разів за рік. Практично кожен місяць. Я із серпня звільнився із Центру туризму, зараз я їжджу з різними спелеологічними клубами, переважно із київським.

— Не виникало бажання займатися чимось іншим, чому саме спелеологія?

— На даний час спелеологія — це в географічному просторі єдине місце, де є білі плями. Зараз всі вершини підкорені, підводні глибини майже досліджені. А от підземний світ досліджений десь на 10%. Коли ти знаходиш або нову печеру, або нові ділянки в ній, і розумієш, що там до тебе не ступала жодна нога людини, досить цікаве відчуття. У печерах також є досить гарні природні явища, як ріст кристалів, сталактитів гігантських розмірів. У кримських печерах є зали в яких поміститься декілька футбольних полів. Спелеологія — це люди, які тебе оточують. Одному поїхати не так цікаво. Спелеологи — це цікаві люди, нею ж не займаються, грубо говорячи, гопники, неадекватні люди.

— Які відкриття Ви робили?

— Буквально два тижні тому я брав участь у експедиції із Київським спелеологічним клубом, ми їздили в печеру Угринь і там я зайшов прохід, я прокопав і там був невеличкий новий райончик, метрів на 60-70. Як це часто буває, цей прохід я знайшов практично наприкінці експедиції. Його повністю дослідити ще не вдалося. Буквально через два-три тижні ми знову туди їдемо вже детальніше розглядати.

— Тим, хто вирішив помандрувати під землею, що потрібно знати?

— Все залежить від самих печер, в які людина зібралася іти. На Західній Україні у нас є екскурсійні печери, де достатньо одягнути одяг, який не шкода забруднити, каску на голову, щоб запобігти удару і бажано хороше світло — два ліхтарики, головний і запасний. Бажано іти в печеру з людиною, яка на цьому розуміється. Не йти самостійно, щоб не загубитися і не трапилося чогось.

Пещера Угрынь, GoPro и 2CELLOS

— А для Вас це що в першу чергу, відпочинок?

— Так, для мене це відпочинок. Там ти забуваєш про соціальні негаразди, ти повністю занурюєшся в цей новий світ. Ти дуже сильно відпочиваєш психологічно, особливо, в наш час, коли емоційне навантаження дуже високе. У печері тебе не хвилює який зараз курс долара. Ти повністю відпочиваєш.

— Там не чутно зовнішнього світу, повна тиша.

— Так, абсолютна тиша і темрява.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему