Петро Ворона порадив громадськості не «кукурікати» на сесіях облради

Відвідуваність депутатами Полтавської облради викликає певні запитання з боку громадськості. Лише 70 (±) депутатів під час пленарного засідання — вже норма. Про це та інше «Полтавщина» мала розмову із головою Полтавської облради Петром Вороною.

— Це свідомість самих депутатів. Але, на думку багатьох депутатів, це така їхня позиція — їх турбує отакий от негативний вплив громадськості, — відповів на запитання обласний «спікер». — Хочу, щоб вони уміли себе вести. Оце хамство, оця брутальність... багато хто з депутатів, не хоче в це занурюватися. Так, нинішній склад ради обраний за інших політичних реалій. Але громадськості потрібно себе вести з позиції толерантності. Вести спокійно і по суті. Якщо йдуть персональні звинувачення, то давайте долучати до цього прокуратуру, правоохоронні органи. Обласна рада не «посадить» депутата. А вийти, прокукурікати... А що потім? Тому багато депутатів не приїжджають, щоб можливо не бачити цього дискомфорту, не відчувати цих проблем. Тому я говорю, хлопці, давайте працювати за регламентом, вам даватимуть слово, але виступайте по суті тих питань, які розглядаються. Є персональні питання — давайте підключати правоохоронні органи.

— Представники громадськості виступатимуть у «Різному» чи на початку сесії, як вони того вимагають?

— Бажання виступати на початку сесії — це піар-ходи, спроба засвітитися, розпочати виборчу компанію. Деякі із них це сповідують, є бажання спекулювати на цьому. Але це вирішує депутатський конкурс, а не громадськість. Так, ця громадськість відбиває значну думку ментальності Полтавщини, але ж не всю. І я переконаний, що більшість — набагато поміркованіша.

— Після виборів можна було почути, що ви, так би мовити, прогоріли. Пішли в зону АТО, щоб звідтіля повернутися народним депутатом...

— Які у мене могли бути плани, якщо це Блок Петра Порошенка формував виборчий список? І хто у нас тоді очолював виборчий штаб в області? Андрій Баранов. Так, потім уже не керував. До того ж я, як голова обласної організації «УДАРу», мав право бути у виборчому списку? Напевно, що мав. Я єдиний представник області, який був на високому, 94 місці у списку. І якщо хтось говорить за якісь мої плани, то я ще б у жовтні написав рапорт і міг би повернутися на цю посаду. Але я чомусь повернувся через 2 з половиною місяців. Я повернувся після виборів, і повернувся, бо відчував, що тут специфічна ситуація склалася. Я не хотів би реконкісти з боку регіоналів і комуністів.

— Для реконкісти потрібна інша кандидатура на вашу посаду. Поки що не видно бажаючих серед депутатів.

— Були усні прохання до мене, щоб я повернувся. Хоча я відчував там себе набагато комфортніше. Там відкритіші люди, із ними легше. І коли там навіть добу проживеш, то це не можна передати. Це якась така духовна, чоловіча єдність. Там виникає почуття родинності. У мене була перша служба і ця. Їх не можна порівняти. І знаєте, у мене збулася мрія. Коли я закінчував школу, то я хотів поступати в Рязанське вище десантне училище. Але сказали тоді, що серце якесь не таке. А тут я реалізував свою мрію служити у десантних військах. Я ніколи не розбирався в техніці. А тут прийшлося за 38 днів розібратися у цій зенітці. Я тільки з 10 разу почав збирати автомат. Розібрати легко, а зібрати до купи... І я відчув, в моєму віці це важливо, той необхідний для чоловіка стан фізичної боєготовності. Мені тепер не соромно дивитися хлопцям в очі, я ділив з ними цей хліб. Я приймав участь у революціях, але мене мучила совість, що я не з ними. І тепер я їздитиму як волонтер. Хоча наказ міністра для мене вигідний у тому, що я в будь-який момент напишу рапорт і повернуся.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»