У полтавки намагаються відібрати будинок, підробивши документи

До нашої редакції звернулася жителька Полтави Рубіна Кирпичникова, інвалід другої групи та матір-одиначка двох неповнолітніх дітей. Жінка розповіла, що група шахраїв шляхом виготовлення підроблених правовстановлюючих документів майже відібрали у неї будинок, який вона отримала у спадок від справжнього власника.

Будинок знаходиться на Червоному шляху по вулиці 6-та лінія, 40. Раніше там проживали матір та син Тарасові, які нині покійні. Поряд з ними проживала Рубіна Кирпичникова та добре знала обох.

— Коли Лідія Михайлівна померла (авт: мешканка вищезгаданого будинку), через рік її син Тарасов Юрій Васильович важко захворів. Він попросив мене доглядати за ним, оскільки родичів у нього немає. Я доглядала за паралізованим чоловіком близько року. Коли він помер, я його поховала. Він мені передав оригінали усіх документів на будинок разом із заповітом на мою користь — розповіла Рубіна Кирпичникова.

Жінка показала заповіт, який був складений Лідією Тарасовою на користь сина Юрія Тарасова, а потім його заповіт, складений на користь доглядальниці — Рубіни Кирпичникової.

— Щоб вступити в свої права, мені потрібно було чекати шість місяців. Коли я подала свої документи до нотаріуса, дізналась, що на цей спадок є ще бажаючі.

На початку 2014 року сусіди мені повідомили, що хтось на цьому будинку ламає двері, хазяйную там та привозить туди техніків БТІ. Коли я намагалась з’ясувати обставини в БТІ, то дізналася, що нібито вже 24 роки існує ніде не зареєстрований договір дарування цього будинку сторонній особі, — повідомила жінка.

Вона показала нам його ксерокопію. Він нібито посвідчений Опішнянською селищною радою 27 червня 1990 року. У ньому зазначається, що Лідія Тарасова дарує свій будинок Людмилі Мітченок, яка була зареєстрована в Опішні.

— Вона дружина адвоката Мітченка Олексія Івановича. Вони найняли іншого адвоката Горностаєва Костянтина Сергійовича, — стверджує Рубіна Кирпичникова, яка була змушена звернутися до Ленінського райсуду Полтави для захисту своїх прав.

Із зустрічним позовом про визнання заповіту недійсним до суду звернулася і Людмила Мітченок, але суд, ретельно дослідивши матеріали справи та всі надані докази, прийшов до висновку про задоволення позову Рубіни Кирпичникової та про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Зокрема, судом з’ясовано, що Договір дарування, складений на користь Людмили Мітченок, надрукований на бланку, який виготовлений в 1992 році. Між тим, сам договір дарування датований 27 червня 1990 року, тобто двома роками раніше до виготовлення бланку договору.

На типографському бланку договору розташований герб незалежної України (яка вперше виникла в 1991 році), та який до травня 1992 року в діловодстві місцевих Рад народних депутатів України та їх виконавчих комітетів не використовувався. На той час в СРСР використовувалася зовсім інша державна символіка. Також цей договір завірений печаткою з державною символікою України, використовувати яку почали також лише у 1992 році. До того ж, згідно законодавства, що діяло на той час, договір щодо відчуження нерухомості в Полтаві міг посвідчити лише нотаріус Першої Полтавської державної нотаріальної контори, а не секретар Опішнянської селещної ради.

Ленінський райсуд прийшов до висновку, що договір дарування, складений Лідією Тарасовою на Людмилу Мітченок від 1990 року є недійсним. Зараз на будинок судом накладений арешт.

Ми запитали у Рубіни Кирпичникової, як могла скластися така ситуація. Вона розповіла:

— Після смерті та похорон Юрія Тарасова, я звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за померлим, але, оскільки Юрій Тарасов не встиг дооформити свої спадкові права, нотаріусу було необхідно перевірити деякі відомості щодо спадкового майна та інше. Мабуть, саме із запитів нотаріуса шахраї і дізналися про існування будинку. Цей будинок я зачинила і залишила до моменту, коли мої спадкові права будуть оформлені. Також в цьому домі я необачно залишила усі книжки щодо сплати комунальних послуг, не підозрюючи, що їх можуть викрасти. Ввечері 15 січня 2014 року сусіди повідомили мене, що в будинок приїжджав технік ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор» Ольга Вікторівна. Вона заходила на подвір’я та, мабуть, і до будинку. Я не замовляла виїзд техніка з БТІ та взагалі не замовляла ніяких послуг БТІ. Прийшовши того дня увечері в будинок, я побачила, що двері до нього зламані, а замок на них замінений. З цього приводу я негайно звернулась в Ленінський РВ ПМУ з заявою про незаконне проникнення до вказаного будинку. Але ніяких результатів це звернення не дало.

Рубіні Кирпичниковій вдалося у працівників БТІ дізнатися, що виконання послуг БТІ надавало на підставі ксерокопій наданих Салвіназ Шахмірамян, яка діє за дорученням в інтересах Людмили Мітченок.

— Ця армяночка (авт.: Салвіназ Шахмірамян) колись через будинок жила біля мене на Червоному шляху. Мабуть, вона дізналася, що я доглядаю за цим чоловіком, але яким чином вони дізналися всі дані, я не можу зрозуміти, — розповіла Рубіна Кирпичникова.

Згодом у газеті із оголошеннями жінка знайшла повідомлення про те, що будинок виставлений на продаж. Але зараз, після того як на нього наклали арешт, оголошення зникло.

Програвши суд першої інстанції, Людмила Мітченок подала апеляцію до Апеляційного суду Полтавської області. Судове засідання призначили на 21 січня. У своєму запереченні Рубіна Кирпичникова вказує: «у шахраїв з’явилася „нова версія“ для легалізації підробки: нібито Мітченок в 1993 році отримала дублікат договору дарування, який нібито судом і вивчався. Але і це ствердження є черговою брехнею: свій примірник договору Мітченки за дивним збігом обставин втратили після реєстрації права власності на початку розслідування кримінальної справи щодо їх шахрайських дій».

Ми в телефонній розмові поспілкувалися із представником Людмили Мітченок, адвокатом Костянтином Горностаєвим. Попросили обґрунтувати їх вимоги. Він зазначив, що договір дарування є, а його відсутність назвав вигадками.

— Договір є. Договір дарування законний, він є у справі, — повідомив Костянтин Горностаєв.

Договір дарування датований 27 червня 1990 року на бланку 1992 року

Ми також попросили прокоментувати, з яких мотивів покійна колишня власниця будинку Лідія Тарасова могла подарувати будинок Людмилі Мітченок. Деталей він повідомити не зміг.

— Там між ними були якісь домовленості, а якого змісту, мені це не відомо, — відповів Костянтин Горностаєв.

Також на наше запитання про Салвіназ Шахмірамян та припущення Рубіни Кирпичникової, що саме вона могла заволодіти документами, які зберігалися у будинку по вулиці 6-та лінія, 40, адвокат відповів:

— Мені про це нічого не відомо, це якісь балачки не підтверджені нічим.

Що балачки, а що правда, остаточно має вирішити Апеляційний суд та правоохоронні органи, оскільки в провадженні слідчого відділу Ленінського РВ знаходиться кримінальне провадження, відкрите за заявою Кирпичникової щодо шахрайських дій. Представник Рубіни Кирпичникової, адвокат Олександр Мусіяка впевнений:

— Коли ми виграємо апеляцію, правоохоронцям потрібно буде з’ясовувати, звідки ці підробки взялися та яка роль нинішньої голови Опішнянської сільради Педченко в їх виготовленні. Як вона могла завіряти копії із ксерокопій, не маючи оригіналів? В цих діях є ознаки корупції.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»