Священник: Різдво Ісуса Христа — це історичний факт

Рiздво Христове має пряме вiдношення до сенсу нашого життя i стосується кожного з нас, тому що воно належить до основ християнської вiри. В Символi вiри, який повинен знати кожен християнин, ми сповiдуємо: «Вiрую... в Сина Божого, що... ради нас, людей, i ради нашого спасiння зiйшов з неба, i воплотився вiд Духа Святого i Марiї Дiви, i став чоловiком». Легко сказати: «Син Божий зiйшов з неба i став людиною», але хто може зрозумiти цю таїну? Як Син Божий, будучи Богом всюдисущим, зiйшов з неба i не перестав бути всюди? Як Єдинородний Син Божий, що превiчно народжується вiд Бога Отця, безсiменно народився вiд Дiви? Як Творець всесвiту вселився у творiння, прийнявши людське тiло? Нiякий людський розум не може збагнути цю велику таїну! I все ж Рiздво Христове — це iсторичний факт. Син Божий реально став людиною, подiбною до нас в усьому, крiм грiха. В це треба вiрити! Тому ми i називаємося вiруючими, що вiримо Боговi, на вiдмiну вiд нашої праматерi Єви, яка не повiрила Богу, а повiрила дияволу. В наш час багато людей готовi теж вiрити будь-яким богам, тiльки не Iстинному Богу на превеликий жаль. В життi ми майже все сприймаємо на вiру; навiть у те, що досягається досвiдом — наукою, ми часто змушенi просто повiрити, тому що не завжди маємо можливiсть перевiрити особисто.

7 січня святкували перший день Різдва Христового (годилося відзначати три дні 7 — 9.01). Зранку вся родина йшла до Церкви на святкову молитву і спільне Таїнство Сповіді та Причастя, яка присвячувалася спогадам про народження Ісуса Христа. Повертаючись із церкви люди радо віталися: — Христос народився! — Славіте його! Або — З Святим Різдвом будьте здорові! Та починали колядувати. Колядувати годилося кілька днів і ночей, допоки обійдуть кожну оселю в поселенні. Після закінчення церковної відправи родина знову збирається на святковий обід, який вже не є пісним. Сало, печінка, ковбаса, різні смаженості та копченості, все що було заборонено під час посту. Проте навіть і в цей день треба міру знати. Наступний після Різдва день — це день Богородиці. Треба вшановувати матерів та жінок, категорично забороняється працювати.

Взагалі якщо розглядати зимові свята то ми повинні підходити до них духовно. Бо часто стаємо свідками не зовсім правильного життя нашого суспільства. То через мірне пияцтво яке призводить до поганих наслідків, то через мірне переїдання яке також негативно впливає на людина. Головне мати міру. На жаль, у наш час люди стали частiше обирати матерiальнi блага, а не духовнi скарби. Навiть християни, що прийняли хрещення i дали обiтницю жити за заповiдями Божими, часто не виконують свого призначення. Рiздво Христове спонукає нас завжди обирати Бога i все свiтле, добре i вiчне. А на всі зимові свята ми повинні ходити до Храму Божого та приймати участь у спільній молитві та Таїнствах Сповіді та Причастя в яких отримує сили як духовні так і тілесні для життя. Відвідати хворих людей, допомогти літнім самотнім, розділити радість Різдвяних свят із ними проявляти любов та милосердо до всіх оточуючих. Нехай Господь надихає нас на християнську любов, єднiсть i мир. На цьому шляху нехай Вифлеємська зiрка освiтлює наш розум i веде до спасіння.

Василь ФАЗАН, протоієрей Вознесенського храму Української Православної церкви