Пригоди полтавських Дідів Морозів: бороди, що відпадають та «начаровані» квартири

У переддень Нового року ми вирішили зв’язалися з полтавськими Дідами Морозами, щоб новорічні чарівники поділилися з нами веселими історіями зі своєї практики.

Дід Мороз, що розсипається (розповів Дід Мороз, на ім’я Володимир).

— Одного разу ми зі Снігуронькою працювали на квартирі з дітьми. Діток було не багато, проте попотіти довелося славно. І так сталося, що в мене під час дійства відпала борода. Я швидко приклеїв її назад, але діти все-одно встигли помітити. Тоді довелося викручуватися, на допомогу прийшли батьки, розповівши, що дідусь вже старенький і потрошку розсипається. Це було зо два роки тому, але мені досі це пригадують.

Історія про рукавичку і волосся (розповів Дід Мороз Андрій).

— Одного разу на новорічному ранку я працював у дитячому садочку без Снігуроньки. У мене тоді були рукавички оздоблені різними блискітками та камінцями. Діти бігали навколо мене, водили хороводи, і одна дівчинка своїм довгим волоссям зачепилася за стрази на рукавичці. Так дівча протягнуло мене метрів зо п’ять, довелося тінню обережно слідувати за дитиною, бо ж лячно, раптом їй боляче. Проте досвід дав про себе знати, я відчепив волосся так, що дитина нічого й не помітила

Історія про те, як Дід Мороз людям квартиру начаклував (розповів Дід Мороз Сергій).

— Два роки тому мене запросили на квартиру привітати чотирирічного хлопчика. Я пішов, почав виконувати стандартну програму, коли помітив, що квартира, у якій все відбувалося, дуже схожа на найману. Меблів мало, шпалери не дуже якісні. Я всіх привітав, а потім у завершальному слові побажав тій сім’ї, щоб у новому році у них була нова, власна квартира. Батьки дитини дещо здивувалися, але не показали цього. А минулого року знову мене викликають ці самі люди, тільки вже за іншою адресою. Як виявилося, після того, не пройшло й місяця, як родині надали власне житло, на яке вони багато років стояли в черзі. Ось таке сталося новорічне диво.

Про Новий рік і українську мову (розповіла снігуронька Вікторія)

— У нас з Дідусем Морозом програма зазвичай російськомовна. І от минулого року приходимо на святкове застілля до квартири, а там господарка запитує у Діда, «Чому ви не говорите українською?». Довелося віджартовуватися, мовляв, Дід Мороз же з Устюга, а там українською ніхто не говорить. Тоді ще не було війни, проте тривав Майдан і хвиля патріотизму була дуже високою. Іноді діти у своїх листах пишуть, «Хочу, щоб закінчилася війна, і всі говорили українською мовою».

Про переплутаний мішок, дві подушки і мотузку (розповів Дід Мороз Руслан).

— Одного разу я працював на корпоративі, при чому без Снігуроньки. І так сталося, що я поспіхом переплутав мішки з реквізитом. Приходжу я в серйозний офіс, настала черга конкурсів, а в мене у мішку лише мотузка і дві подушки. Якби не досвід, пропало б свято, а так довелося викручуватись, практично дві години розважав дорослих людей з допомогою лише подушок і мотузки. На ходу вигадував жарти, конкурси було весело.

Як показують деякі з наведених вище історій, у житті полтавців іноді знаходиться місце для новорічного дива, тож вірте в дива, і все буде добре.

Владислав ВЛАСЕНКО, «Полтавщина»