Учасник АТО за власні кошти купував запчастини до військових автомобілів
Ігор Пулик півроку брав участь в АТО, зараз він говорить про розчарування у військовому керівництві, впевнений, що там багато засланців
Із зони АТО 1 листопада повернувся Ігор Пулик, командир взводу матеріального забезпечення який із 2 квітня по 1 листопада перебував у 93-тій окремій механізованій бригаді. Приїхавши із зони бойових дій неушкодженим, боєць отримав струс мозку вже вдома, тому довелося пролікуватися. На території ведення бойових дій, Ігор Пулик підвозив забезпечення до блок-постів Української армії. Про бойові операції, в яких брав участь, він розповів нам.
— Наші блок-пости передислоковувалися. Спочатку були в Авдіївці, потім утримували Аеропорт під Пісками. Ми брали участь у захопленні Карлівки, звільняли територію від Добропільська до Красноармійська. Найбільше втрат понесли в червні. Виставили блок-пост, а наступного дня його танками розгромили. Семеро наших убитих. Я тоді був у базовому таборі, нас підняли о 4 ранку, ми займалися евакуацією поранених, постраждали 8 осіб, — розповів Ігор Пулик.
Учасник АТО розповів, що по іншу лінію вогню перебувають різні бійці: росіяни, чеченці та місцеві жителі Донбасу. Останніх спочатку була більшість, зараз ситуація змінилася, місцевих не так багато, як росіян та чеченців. Причому, як повідомив Ігор Пулик, до них в полон потрапляли суто росіяни. А якщо говорити про місцевих бойовиків, то це переважно люди, які раніше мали проблеми із законом.
Бійці 93-бригади, які самі постійно потребують допомоги волонтерів, знаходять можливості допомагати іншим. Ігор Пулик розповів:
— Нам переважно волонтери надають одяг, каски, підвозять продукти і все інше. Держава забезпечила продовольством і паливом, бронежилетами лише після двох місяців служби. А ми мали змогу допомогти продовольством добровольчим батальйонам «Донбас», ОУН, прикордонники із Чопа приїздили, в них 120 патронів на кожного і все. Також харчі ми передавали в Авдіївську лікарню. Наші лікувалися там, не було чого їсти. У школи ми згущене молоко відправили. Свіжий хліб нам завжди передавали із Артемівського хлібзаводу, ним теж ділимося.
Часто після розмов із мирними мешканцями, які були негативно налаштовані до українських військових, після допомоги, яку вони надали, змінювалося і ставлення населення.
— Більшість прийшли до тями і зрозуміли хто є хто, — запевнив Ігор Пулик.
На наше запитання про найтяжчі моменти під час війни, боєць відповів:
— Прийшло розчарування у нашому керівництві. При Міноборони багато засланих, які здають позиції. Нам лише у листопаді привезли теплі штани. А зимовим взуттям бійці не забезпечені досі. Форма, яку видали на початку, за пів року зносилася, її не оновили. Волонтери з цим допомогли. Я хочу знати, куди йдуть гроші, що виділяються на техніку військову. Ні техніки, ні запчастин нових не надають. У травні виділили на армію чотири з половиною мільярди. У серпні дев’ять мільярдів. Цього не відчули взагалі.
Ігор Пулик розповів, що йому та іншим бійцям довелося купувати за власні кошти запчастини до техніки.
— Спілкуюся по телефону із військовими, ситуація дещо стабілізувалася. Не стріляють, наші стоять на блок-постах. Чекаємо якнайшвидшого закінчення війни, — розповів Ігор Пулик.
, «Полтавщина»