13 грудня — Православна церква вшановує пам’ять апостола Андрія Первозванного
Це свято є одним з найбільш шанованих православних святих, адже Андрій Первозванний — основоположник Української Православної Церкви
Ім’я Андрій — грецьке, в перекладі означає «мужній». Апостол Андрій був братом первоверховного апостола Петра і походив з міста Віфсаїди, що в Палестині. З юних років він надавав перевагу духовним, вічним цінностям і тому коли почув проповідь Іоана Хрестителя про покаяння, став його учнем.
Апостол Андрій, як і інші апостоли, був свідком проповіді Ісуса Христа, Його чудес, що підтверджували Його божество. Андрій бачив страждання Спасителя, Його смерть і Воскресіння. Після сходження Святого Духа апостоли кинули жереб, кому в яку країну йти для проповіді Євангелія. Святому Андрію дісталися країни, що лежать уздовж узбережжя Чорного моря, північна частина Балканського півострова і Скіфія. Згідно з переказами, апостол Андрій проповідував на Таврійському півострові, потім по Дніпру піднявся на північ і дійшов до місця, де стоїть тепер славне місто Київ. Тут він зупинявся у Київських гір на нічліг. Вставши вранці, він сказав тим, що були з ним: «Бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Апостол піднявся на гори, благословив їх і поставив хрест. Через 12 століть по тому, в пам’ять славного пророцтва, була споруджена на цьому місці церква Воздвиження Чесного Хреста, замінена в середині вісімнадцятого століття прекрасним храмом, спорудженим в честь самого Первозванного апостола.
Після своєї подорожі в Причорномор’ї апостол вирушив до столиці імперії — Риму, де знаходився його брат Петро. У Римі тоді правив імператор Нерон, і для християн наставали часи гонінь, в яких потрібно було загинути обом братам. Зі столиці Андрій вирішив повернутися в колишні місця до Фракії, де в невеликому селищі Візантії, майбутньому могутньому Константинополі, заснував Православну Церкву. По дорозі він зупинився в місті Патри на грецькому півострові Пелопоннес, де він став свідком гонінь на християн і виступив на їх захист перед римським намісником на ім’я Егеат.
Ціна проповіді була дійсно висока, але апостол був готовий її заплатити. Андрій був кинутий у в’язницю в очікуванні швидкої страти, і натовпи народу зібралися біля неї, готові на бунт, щоб звільнити невинного страждальця. Він проповідував їм, умовляючи не перешкоджати тому, що повинно статися, тому що тимчасові страждання приведуть його до вічної слави. І, врешті-решт, адже він сам погодився колись піти за Христом ...
Для страти апостола Андрія був обраний косий хрест у формі букви Х (чому такий хрест і називається тепер Андріївським), а щоб його муки були більш тривалими, Егеат велів не прибивати, а прив’язати його руки і ноги. «Про хрест, освячений моїм Господом і Владикою, вітаю тебе, образ жаху, ти, після того як Він помер на тобі, став знаком радості і любові!» — З такими словами апостол зійшов на цей хрест. Два дні провисів він на ньому до своєї кончини, два дні він розмовляв зі народом що стояв поруч.
Після дводенних страждань святий Андрій возніс хвалу Богу і промовив: «Господи, Іісусе Христе, прийми дух мій». Мученицька кончина апостола Андрія стала природнім підсумком усього життя святого апостола, несіння ним хреста і наслідування Божественному Учителю.
Як стверджують, у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври віками зберігався пояс Андрія. Його довжина була одиницею вимірювання для зодчих майже до XVII ст.
В Криму поблизу Фіоленту (Севастополь), на місці, де Андрій влаштував печерну церкву, пізніше виник Балаклавський монастир.
В Руському Пантелеймоновому монастирі на Афоні (Греція) зберігається священна реліквія — стопа Святого апостола. Самі ж мощі були перенесені в Константинополь, у храм святих апостолів. 1208 року хрестоносці забрали їх до Італії, в місто Амальфі, де вони й почивають нині. Голова апостола знаходиться у Римі, кисть правої руки — в Успенському соборі Москви, частинки мощів зберігаються у Шотландії та Андріївському скиті на горі Афон.
, протоієрей Вознесенської церкви УПЦ