Розмір тексту

Директор ЗОШ № 3 вважає вилитий на нього бруд — платою за інновації

Євгеній Романов Євгеній Романов | Фото: Ян Пругло

Євгеній Романов щиро здивований тим, що незадоволені його керівництвом вчителі винесли проблеми у публічну площину

Щоб поставити крапку в темі, яку порушили окремі вчителі полтавської ЗОШ № 3, «Полтавщина» зустрілася із директором цього навчального закладу Євгенієм Романовим.

— Євгенію Лаврентійовичу, напевно, найсуттєвіша претензія до вас, як до керівника, стосувалася, назвемо це так, «комерціалізацією» школи. Питання можна розділити на підпитання: батьки учнів та орендарі.

— Скажу, що мені стало страшно, коли я прийшов на цю посаду, і побачив, що школою «гуляють» готівкові кошти. Я доклав усіх зусиль, щоб зробити цю сферу повністю публічною і зробив так, щоб я не ніс жодної відповідальності за добровільні внески батьків. Моя справа в цій сфері зводиться до функції — «освоїти». У цій справі мені допоміг випускник школи, з інституту держави і права ім. Корецького НАН України В’ячеслав Олещенко. Це сталося, коли до мене в кабінет зайшли поважні випускники, серед них Сергій Бояринцев, Валерій Волосков, які, до речі, написали чудові книги про історію школи та історичне приміщення, де вона зараз знаходиться. Ініціатори розробили статут благодійної організації, зареєстрували його в управлінні юстиції, тобто, пройшли усі необхідні процедури. І відтепер готівки у школі немає, а адміністрація усунута від цього процесу. Батьки самостійно вирішують скільки і на що зібрати кошти і направляють їх на рахунок благодійної організації. І неодноразові перевірки з боку Фінінспекції не знайшли у нас фінансових порушень.

— Інформація про якісь шалені кошти, які ви берете за прийом до перших класів...

— Я можу вам запропонувати й інформацію, що у мене три автомобілі, які мені подарували. Є й такі чутки. Ніхто ж не хоче навіть перевірити, що у мене і прав немає, хоча автомобіль дійсно є — це подарована мені іграшка, яка стоїть в кабінеті. Щодо перших класів, то, коли я прийшов у школу, то був здивований принципом «Ми усіх приймаємо, бо у нас дефіцит». Мене це не влаштовувало. Кількість класів скоротили і запровадили конкурс. Запровадили для претендентів підготовчі курси, хоча це без «принудиловки». Тому що я хочу, щоб у дитини був вдалий старт, щоб у першому класі усі були біль-менш на одному рівні, і щоб один учень не відволікав вчителя і не забирав час в інших учнів. При цьому на співбесіді немає ніяких задач чи щось подібного. Я дивлюсь на пам’ять, логіку, мислення, розвиток мовлення. Наприклад, є 4 картки, я прошу дитину скласти із них мультфільм. При цьому тільки за правильність складання ставиться 2 бали, мені цікаво те, як дитина говорить «Ось прийшла зима, і усі діти радісно...». О, бачу, це мій, це філолог. А, якщо дитинці більш цікаві геометричні фігури, я говорю батькам, а чи в ту школу ви привели дитину, у нього мабуть інші здібності. Я хочу, щоб батьки вкладали у своїх дітей...

— Стоп, тут потрібно пояснити слово «вкладали», бо ви самі розумієте, що можуть подумати.

— Вкладати у виховання дітей — це коли дитина принесла на співбесіду колекцію мінералів і розповіла мені, де і який камінь. А коли мені батьки говорять, що три години дитина провела за комп’ютером та ще три перед телевізором, то вони у дітей не вкладають, це видно на співбесіді. Якби переді мною стояв вибір: провести урок в старших класах чи в першому класі, то я б провів 4 уроки в старших класах і жодного в першому. Бо звідтіля я б вийшов увесь в поту, бо першачки засвоюють інформацію на своєму рівні, що вимагає від вчителя неабиякої енергії та креативності.

— З приводу того, що ви змушуєте вчителів «збивати» кошти з батьків на репетиторства...

— Я не хотів би розповідати деяку інформацію про окремих підписантів, яка пов’язана саме із, як ви сказали, «комерціалізацією». Бо я, коли вже повернувся до школи, а тут скандал, то сказав усім вчителям і усім дітям, яких вони навчають, щоб не було у школі поділу: хтось за директора, хтось на вчителя. Ні, цього не буде. Девіз нашої школи «One school, one team, one spirit». Тому, повертаючись до вашого запитання, скажу, що педагоги мають право за винагороду займатися репетиторством, але тільки не в стінах школи і за умови, що вони будуть встигати якісно виконувати свою роботу в школі.

— Щодо орендарів...

— Також мене здивувала ця претензія, адже договір з орендарями укладав не я, а управління освіти. По-друге, і це найголовніше, я вважав і вважаю, що школа тільки виграє від того, що учні позашкільний час проводитимуть в рідних стінах свого навчального закладу. Ви б бачили очі батьків, які приходять на показові виступи наших юних каратистів чи гімнасток. Особливо це потрібно для учнів 4, 5, 6 класів. Щоб вони проводили час у школі, а не в дворах. Потім дивні звинувачення, що вчитель працює в аптеці... Я довго шукав молодого вчителя з німецької мови, знайшов в управлінні резюме, людина, бачу, талановита, є потенціал. Запросив до себе, запропонував робоче місце, вона навіть не повірила в це. Із задоволенням погодилася, але сказала, що виховує дитину, попросила, щоб не звільнятися з аптеки. Минув час, вона показала гарні результати, це і учні, і батьки сказали. Людина справляється — це головне для мене. А щодо учителя, який є носієм мови, яку сам і викладає... Це анекдот, бо завжди вважалося, що це плюс, а не мінус. У нас викладається китайська мова, дітки із задоволенням її вивчають. У Кременчуці, наприклад, факультативно цю мову викладає китаянка. Це добре чи погано?

— Щодо відсутності методології. Що ж ви не направляєте вчителів в рамках програм?

— Є програма Міністерства освіти, яка ще потрібна? Я завжди намагався дати поштовх вчителям, щоб вони розвивалися, удосконалювалися, не стояли в шорах позавчорашніх методик, коли діти тільки читали та перекладали тексти. Ось я повернувся зі школи на Кіпрі...

— До речі, про Кіпр. Звичайно, це «низьке» запитання, кожен має право вільно пересуватися, але з нашими реаліями...

— Моя дружина вже сама говорить — їдь відпочинь, коли ти був учителем, то приділяв сім’ї більше уваги, ніж тоді, коли став директором, ти живеш вже у своїй школі. Тому я за свій рахунок і поїхав, але не просто так, тільки відпочити, але з користю для школи. Побував в школах Англії, Шотландії, Кіпру. До речі, ось покажу фотографію, в кабінеті хімії, в кіпрській школі, із порожніх пластикових пляшок зробили модель ДНК. Просто, геніально, майже жодних фінансових затрат. Я це покажу своєму вчителю хімії, іншим — ще щось. Хоча це не моя робота, це потрібно робити насамперед вчителю-методисту, вона повинна підштовхувати цей процес вічного пошуку та вдосконалення. А щодо мене, то щоб не було зайвих розмов, то намагаюся першим подавати приклад. Ось ми отримали право бути підготовчим центром Cambridge English (київської філії), тобто кожен має можливість скласти тест з англійської мови і отримати сертифікат, який приймають у 130 країнах світу. Так, він платний, але, погодьтеся, платити є за що. З таким атестатом учень вже не складає загально-підсумкову атестацію, у нього 12 балів автоматично. Тест як для учнів, так і для вчителів. Я перший пройшов кваліфікацію ТКТ (Teaching Knowledge Test), і буду радий, що тест пройдуть й інші вчителі. Можливо, що саме це і збурило окремих педагогів, але я не буду відмовлятися від логіки і практики професійного самовдосконалення.

— Дякую вам за розмову.

До інтерв’ю додаємо колективний лист вчителів до контрольних органів (1,2,3) та нагадаємо про реакцію батьків та старшокласників.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему