Полтавські ректори розповіли про структуру Закону України «Про вищу освіту»

1 липня 2014 року Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про вищу освіту». Він вступив в дію 6 вересня і за словами законодавців має радикально змінити систему вищої освіти в Україні.

Ми спробували поспілкуватися із ректорами полтавських вузів і почути від них коментарі до нового закону про вищу освіту. Першим з нами говорив ректор Полтавського університету економіки і торгівлі Олексій Нестуля.

— Для чого був потрібний новий закон «Про вищу освіту»? Можна було навчатися і за старою системою.

— За старим законом ми були мало зрозумілими для європейського освітнього простору. За новим законом ми отримали загально європейські стандарти оцінки і визначення знань, які будуть прийнятними у Європі.

— Що це за стандарти?

— Змінилися наукові ступені. В Україні тепер не буде молодших спеціалістів і кандидатів наук, замість них уводяться нові ступені молодший бакалавр і доктор філософії. Нічим вони від попередніх не відрізняються, але назви тепер зрозумілі для європейців. Європі було не зрозуміло в чому різниця між магістром і спеціалістом. Незрозумілими були дипломи кандидатів наук, чи прирівнювати їх до докторів філософії, як в Європі, чи до докторів наук. Вводяться нові стандарти кредитів. Кредит — це одиниця виміру часу вивчення якоїсь дисципліни. До нього входять, лекційні, семінарські, практичні заняття та інша самостійна робота студента. За старим законом один кредит — 36 годин, за новим — 30 годин, так само як і в Європі. Тепер можна порівняти скільки вивчається та чи інша дисципліна в Швейцарії, Німеччині і Україні. А це дасть змогу в Європі правильно оцінити диплом українського студента. За новим законом ми можемо починати навчальний рік 15 вересня чи 1 жовтня, головне, щоб ми видавали ті кредити, які передбачені новим законом.

— В Законі України «Про вищу освіту» часто згадується слово «університетська автономія». Що таке «університетська автономія?

— Автономія — це самостійність університетів у прийнятті кадрових рішень, економічна та фінансова самостійність. Можливість самостійно визначати зміст навчальних дисциплін і перелік цих дисциплін при підготові фахівців. Це широке поняття, яке робить університет незалежним від держави. При цьому робить університет відповідальним і перед державою і перед суспільством. За старими правилами держава скидала на університет стандарти з переліком спеціальностей, з переліком годин на кожну спеціальність, і зробити крок вліво крок вправо — не можна було. Оскільки в нас кооперативний навчальний заклад і власником його є не держава, а система споживчої кооперації в Україні, то нам вдавалося обходити багато обмежень старого закону і створювати нові можливості для студентів.

— Багато уваги в законі «Про вищу освіту» приділяється фінансовій автономії. Що означає ця автономія і як буде працювати фінансовий механізм університету за новими правилами?

— Для багатьох ректорів державних вузів, фінансова автономія була основною причиною боротьби за новий закон. В університеті є 2 джерела фінансування — фінансування з державного бюджету і кошти, які заробляє університет, як плату за навчання від студентів. Кошти держави складають загальний фонд, кошти університету акумулюються в спеціальні рахунки казначейства. Кошти зі спеціального фонду виділяються під кошторис Міністерством освіти, в основному на зарплати і комунальні платежі. Держава забирала кошти зароблені університетами у свій бюджет. Тому так і виходить, що у державних університетах з викладачів і студентів збирають кошти на пластикові вікна. А студенти у гуртожитках перед тим, як засилитися повинні зробити ремонт. Щоб пропозиція від університету потрапила в кошторис, який затверджується міністерством, це надзвичайно велика тяганина.

— І займає багато часу.

— Так. Це дуже довго і само Міністерство освіти отримує показники, за рамки якого воно не може вийти. Міністерство фінансів визначало скільки коштів могло бути використано на книги на ремонт. Ректори з усієї України з’їжджалися до Міністерства освіти, з аргументами, що потрібно змінити, і який кошторис затвердити тому чи іншому університету. У нас не було такого, що студенти замінювали вікна в гуртожитку чи робили ремонти, не тому, що ми такі розумні, а тому, що в нас зовсім інший механізм використання зароблених коштів. Всі кошти, які заробляли, ми вкладали в розвиток університету, а державні навчальні заклади просто не могли цього зробити. Новий закон дасть можливість зробити, те що і ми, за умов якщо підзаконними актами не заборонять вільно використовувати кошти. Наприклад, ми поставили дахову котельну, з ККД 95%, нам не вистачало на реконструкцію котла 1,5 мільйони гривень. Щоб не розтягувати, ми спокійно взяли кредит в банку, закрили його за 2 місяці і провели повну реконструкцію котельні. За півроку відбили кошти вкладені на реконструкцію. Тепер за тепло платимо в 3 рази менше ніж всі інші. Змінили вікна на пластикові. Ми виконали норму економії газу на 15%, в нас тепло, і студенти будуть вчитися зимою. Ми рахуємо наші гроші, бо вони нами зароблені. А те, що падає невідомо звідки, до нього таке і ставлення, як Бог дасть так і буде. Не дали гроші на опалення, відключимо, або підемо на 2 місяці на канікули. В нас витрати газу менші в три рази на 1 м² ніж в бюджетних установах Без фінансової самостійності університети будуть загнані в таку яму, з якої не вийдуть. І це не чесно по відношенню до дітей, чиї батьки платять за нормальні умови навчання, а держава забирає кошти.

Продовження розмови з ректором читайте у наступній публікації.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»