На полицях полтавських книжкових магазинів стоїть російська пропагандистська література

В соціальних мережах часто з’являються пости, де є фото з полтавських книжкових магазинів, що заповнені російською пропагандистською літературою. Зокрема — це бойова фантастика, яка просто вражає своєю безглуздістю, типу творів Юрія Валіна «Спецназ ГРУ против бандеровцев». Ця тема широко обговорюється, тож ми вирішили пройтися по книжковим магазинам Полтави і подивитися, яку літературу продають полтавцям.

Почали з найбільшого у Полтаві книжкового супермаркету «Будинок книги та медіа», що на Шевченка, 29. У відділі художньої літератури без проблем знайшли російську фантастику. Пройти повз неї було неможливо, бо її там дуже багато. Ті книги, які стояли на центральних полицях, ніякого натяку на пропаганду не мали, в основному це було звичайне фентезі. Але література, за якою ми прийшли, все-таки була, хоча в плюс власникам магазину — поставили її в непримітному місті, густо утрамбувавши на полицях невеликого стелажу.

Авторів таких пропагандистських хітів, як «Поле боя Украина. Сломаный Трезубец», «Гнев Новоросси» від Георгія Савицького чи «Кровь Донбасса» від журналіста Андрія Манчука, не було, але не менш безглузду літературу можна було потримати в руках. Наприклад, «Попаданец Сталин. Вождь танкистов из будущего» Анатололія Логвінова. Там головний герой дивним чином потрапляє в минулі в часи Другої світової війни, прямо в тіло Сталіна і відчувши себе в його шкурі починає вихваляти вождя. При всій серйозності справи, не можна не почати дико сміятися з обкладинки книги Германа Романова «Товариш Фюрер», де Адольф Гітлер в «тільняжці» стріляє по комусь з сучасного ручного гранатомета РПГ-7, нагадуючи чимось російського спецназівця. Сюжет книги також з цієї серії — російський «попаденець» потрапляє в тіло самого Гітлера і вирішує, що йому робити, захопити Європу чи не допустити війни з Росією, щоб врятувати Німеччину. Відкриваючи таку книгу на будь-якій випадковій сторінці, одразу потрапляєш у світ якоїсь ахінеї, яку просто не можливо зрозуміти. До слова, більшість такої літератури мають схожий сюжет, де «попаданьці» потрапляють в часи Другої світової і починають боротися з фашистами, при цьому кращими словами хвалять Сталіна і Радянський Союз, а українці виступають, як посібники фашизму. В книзі Олексія Махрова «Спасибо деду за победу. Это и моя война», головний герой опиняється в 1941 на Західній Україні, яка на думку автора завжди зустрічала Гітлера з хлібом і сіллю. Українців автор іменує ніяк інакше, як «хохли», а головний герой постійно сміється над їхнім слабоумством.

Всьому цьому безумству «попаданців» додається ще безглуздя обкладинок з космічними кораблями навколо Сталіна, мобільними телефонами і автоматами АК-47 в руках солдатів Червоної армії. Здається, своїх читачів ці автори взагалі не жаліють.

Слід сказати, видно давно ніхто не купляв цих книжок, вони навіть припали пилом. А взагалі любителі жанру фантастики розповіли, що останні п’ять-шість років російська фантастика страждає від пропаганди, деякі літератори почали писати про політику і плодити якісь нісенітниці.

Трохи шокували книга Григорія Рожкова «Американець», це інший погляд на «попаданця», яка, до речі, не стояла разом з книгами пропагандистської фантастики. Там російський герой потрапляє в часи Другої світової війни в тіло американця. Автор ставить поряд зоряно-полосатий прапор США і червоний прапор Радянського союзу і приходить до висновку, що американці — вірні союзники. Хоча книг про майбутнє, де світ контролює «Сили зла Заходу», а хоробрі фсбешники воюють за Росію і наводять страх на імперських солдат Америки, — навалом.

З іншого боку в супермаркеті були книг відомих російських опозиціонерів, наприклад Дмитра Бикова чи Бориса Акуніна. Дуже цікавим екземпляром було друковане видання опозиційної поезії проекту «Гражданин поэт», де міцною сатирою від Дмитра Бикова і прекрасної грою Михайла Єфремова критикується російська влада і суспільство. Можна було придбати і чудові видання української літератури, від вічної класики до сучасних українських авторів, наприклад, Юрія Андруховича, Любко Дереша, Сергія Жадана. Була навіть агресивна поезія від Леся Подерв’янського. Є відділ світових бестселерів з перекладом на українську.

Відділ історичної літератури шокував. Здивувало декілька полиць повністю забитих літературою про Сталіна. Хоча серед тих книг була і критична, але все ж таки, така велика увага до Сталіна незрозуміла. Взагалі таке враження, що половинна історичної літератури про Сталіна, Леніна, Радянський Союз, КГБ і ФСБ. Були і хороші українські історичні книги починаючи від творів Михайла Грушевського до біографії Степана Бандери, та історичних нарисів Данила Яневського, але їх було в рази менше. Знайшли ми і неоднозначний твір Володимира Корнілова «Донецко-Криворожская республика. Расстрелянная мечта». 

Ще один магазин книг, про який варто розповісти, — це «Книголенд». Він новий, значно менший від «Будинок книги та медіа» і бойової фантастики в ньому не накопичилося. Українська література тут посідає значне місце, хоча загалом її не так і багато. Стояла така ексклюзивна література, як твір українського журналіста Андрія Цаплієнка «P.O.W. Люди війни» чи історична праця Ігоря Дерев’янка «Сила волі» про життя Євгенія Коновольця. Але і тут самотньо стояла книга Сергія Кара-Мурзи «Антисоветский проект». На думку автора, розпад Радянського союзу був спланований Заходом і це стало найглибшою кризою в історію Нового часу і великою бідою для Росії.

Так, що книги російської пропаганди в Полтаві є, але цікавості до них у полтавців ніякої.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»