Сергій Клименко: Чому я і навіщо воно мені потрібно

Шановні земляки!

26 жовтня ми маємо шанс змінити нашу країну. Ми маємо можливість прийти на виборчі ділянки та вибрати до Верховної Ради людей, які своєю наполегливою працею допоможуть нам збудувати сучасну, заможну і щасливу країну. Але, так само, ми зможемо вкотре надати свою довіру людям, які використають її не на благо суспільства, а на вирішення своїх особистих питань і підтримку інтересів вузьких груп і кланів.

Ми пишаємось тим, що ми українці. Ми любимо свою землю і свій народ, ми зі зброєю в руках захищаємо незалежність і територіальну цілісність своєї держави. Але чи можемо ми пишатись станом нашої економіки, рівнем соціальних стандартів, якістю державного управління? Мабуть, ні.

Чи часто замислюємось ми над тим, чому саме так все і відбувається? Чи можемо ми дати відповідь на основні питання і виклики сьогодення? Чи насправді нас задовольняє пояснення, що все відбувається так, бо «усі політики негідники». Чи замислюємося ми над тим, звідки ці негідники беруться у політиці і чому нормальним людям шлях до неї закритий? Мені здається, що ті кілька днів, які залишились до виборів, це саме той час, коли потрібно поставити ці питання і знайти на них відповіді.

Останні кілька років ці питання не дають мені спокою. Двадцять останніх років я працював на те, щоб зробити заможною та щасливою свою родину. Дякувати Богу, у мене вийшло. Але з роками відчуваєш відповідальність за свою країну і починаєш шукати відповіді на незручні та болючі питання. Мені здається, що деякі відповіді я для себе знайшов. Я впевнений, що основна проблема в тому, що не дивлячись на всі демократичні процедури, справжнього права на вибір у нас немає.

Скажіть, будь ласка, чому у Верховну Раду не балотуєтеся Ви, чи Ваш брат, чи колега по роботі? Чому серед кандидатів так мало Ваших знайомих, людей, яких Ви знаєте особисто та поважаєте?

Скажіть, чому ми повинні голосувати за того, кого вправний помічник просунув до списку Порошенка? Чи за того, кого любить Ляшко, чи за того, хто тусується з Тягнибоком, чи за того, хто вірно служить Яценюку, чи голосніше всіх кричить «Юля», чи за того, хто перший прибіг з клятвою відданості до приймальні Гриценка?

Скажіть, будь ласка, хто це вирішив? Чи спитали вони в нас, подобаються нам їхні висуванці або просто поставили перед фактом? І коли відповісте собі на ці, мабуть, риторичні питання, перед вами неодмінно постане головне: чи будуть ці кандидати служити своєму народу, який їх обрав і надав довіру, чи скоріше за все, будуть прислужувати своїм босам? Для мене відповідь очевидна. Я спостерігаю за цим останні 20 років. Не знаю, як вам, а мені набридло. Тому, я прийняв рішення балотуватися до Верховної Ради.

Навіщо воно мені потрібно? Тому, що неможливо буди щасливим наодинці. Тому, що як не старайся, ти не зможеш самотужки забезпечити ні повну безпеку для себе і своєї родини, ні якісну освіту для своєї дитини, ні якісну медицину для своїх батьків. Без посмішок на обличчях випадкових перехожих неможлива ні внутрішня гармонія, ні впевненість у завтрашньому дні.

Я чітко усвідомлюю, що моя донька не буде відчувати себе щасливою, якщо вона зможе отримати сучасну освіту, наприклад, за кордоном, а її подруги та однокласники — не зможуть.

Тому, я впевнений, що тільки побудова країни, яка відповідає усім сучасним вимогам та стандартам, може зробити повністю щасливими і мене, і мою родину, і кожного українця. Заради цього я готовий багато та плідно працювати, бути стійким та принциповим.

Завдання депутата — не бігати з прапором, не сипати гаслами, не «торгувати обличчям» на ток-шоу. Його завдання — пропонувати або підтримувати своїм голосуванням правильні, іноді, непопулярні рішення, які визначають вектор розвитку держави. Він повинен приймати тільки ті закони, які зроблять кращим життя його виборців, і блокувати ті, які приймаються в інтересах олігархічних кланів та окремих груп і особистостей. Він повинен дбати про розвиток свого регіону і заможне життя для людей, які його обрали. Я це знаю, і готовий працювати саме так.

Я — самовисуванець, і тому — нічого не винен ні партійним вождям, ні партійним тусовкам. Якщо ви викажете мені свою довіру, то єдиним боргом, який у мене буде — це борг перед вами, моїми виборцями. А свої борги, можете бути в цьому впевнені, я завжди вчасно і в повному обсязі сплачую.

Я люблю свій народ і вірю в його мудрість. Я знаю, що серед моїх виборців багато людей, які думають так само, як і я. Я впевнений, що разом ми переможемо!

З повагою, Ваш Сергій Клименко