Бійці 93 бригади ЗСУ про Сергія Бульбаху

«Полтавщина» вже публікувала інтерв’ю Сергія Бульбахи, кандидата в народні депутати по 144 виборчому округу, якого висунули бійці 93 бригади ЗСУ і підтримали члени об’єднання «Полтавщина ХХІ століття». В ньому він докладно розповів про себе, про свою родину, про Полтаву та процвітання. Сьогодні ми попросили розповісти про нього його друзів, близьких, колег, товаришів по службі. Мабуть, краще за них ніхто не знає Сергія. Тому, їх думка, сподіваємось, буде для вас цікавою.

Публікуємо останню частину отриманих нами листів, в якій про Сергія Бульбаху розповідають його бойові товариші.

Мій офіцер Сергій Бульбаха

Володимир Шмітько, капітан, командир зенітно-ракетної батареї 93-ої бригади

— Сергій Володимирович прибув до нас в частину з першою хвилею мобілізації. Його призначили командиром взводу в мою батарею. Чесно кажучи, спочатку в мене були сумніви — керувати людиною яка старша мене на десяток років мені ще не доводилось. Але все склалось як найкраще. Коли дві людини бажають порозумітися та якісно виконують одну справу — вік не має значення. На сьогодні старший лейтенант Бульбаха кращий офіцер у нашому підрозділі. Не дивлячись на те, що він цивільний, йому вдалося за короткий термін оволодіти необхідними знаннями та навичками, згуртувати навколо себе підлеглих, зробити свій взвод злагодженим бойовим підрозділом.

Коли він заговорив про плани балотуватися у Верховну Раду, ми всі його підтримали. Особисто я вважаю, що він зможе донести окопну правду до керівництва країни. Бо генеральська правда це одне, а солдатська — трохи інше. Зважаючи ж на його високий інтелектуальний рівень і шалену працездатність, не маю сумніву, що Сергій Бульбаха здатен принести користь і українській армії, і рідній громаді.

І ще: коли по декілька годин, під час мінометного обстрілу, сидиш з людиною в окопі, вона не може бути несправжньою!

Наш командир Сергій Бульбаха

Олександр Командік, сержант, командир відділення

Олександр Кокожець, солдат, стрілець-зенітник

Олександр Командік:

 — Ми познайомились з Сергієм Бульбахою у квітні, коли нас усіх зібрали у Черкаському, на базі нашої бригади. Більшість мобілізованих люди цивільні, а часу на підготовку було небагато. Тому дуже важливо, щоб у підрозділі була людина, яка б швидко, як кажуть «на льоту», все розуміла і могла б ще раз показати та розказати іншим. З Володимировичем нам в цьому пощастило. Тим, що у нашому взводі не було втрат ми можемо завдячувати і йому також.

Олександр Кокожець: 

— А ще мене дивує скільки в нього друзів. Багатьох волонтерів, які опікуються нашою частиною він знає особисто і вони його знають та поважають. Таке враження, що багато з того, що вони для нас роблять, вони роблять для нього особисто. Як би не він, наше забезпечення, мабуть, не було б таким гарним.

Олександр Командік: 

— До того ж, він дуже ерудована людина, знає безліч цікавих речей. В нашому положенні, коли немає ні телевізора, ні інтернету, це дуже важливо. Коли під час відпочинку ми збираємось разом, він розповідає про бізнес, політику, новини науки. Особисто я дізнався від нього дуже багато корисного і цікавого. Не дарма у нього позивний «Спікер».

Олександр Кокожець:

— Тож, «Спікер», давайте! Порвіть конкурентів та йдіть до Верховної Ради. Ми тут чітко розуміємо, що якщо в керівництві країни не буде розумних людей, які на власному досвіді знають, що тут робиться, ця війна не закінчиться ніколи! Успіху Вам!