Дитяча література — біла пляма книговидавців

«Незважаючи на податкові пільги, що мають вітчизняні видавці, на значні прибутки розраховувати не доводиться», — розповіла директор полтавського видавництва «Дивосвіт» Ганна Грибан. Місцеві друкарі відчувають економічну ситуацію дуже гостро, бо ж спонсорів знайти нині не легко, а підтримки від влади майже немає. Дехто навіть зачиняти двері перед авторами:

— Вони не виживають. От наприклад видавництво «Полтава», видавництво, яке мало приміщення, державне видавництво, мало певну техніку, кадри. Все питання в замовленнях.

Нині, каже Ганна Грибан, замовник — це людина, яка хоче видати власну книгу на власний кошт. Від того і наклад незначний і ціна не низька. І продати таку книгу потім не легко. Жодної програми з книгорозповсюдження в області немає, призупинене навіть фінансування соціальнозначущих видань. Та все одно торік на Полтавщині видали більше книжок ніж по всій Україні. Ганна Грибан каже, що місцева видавнича діяльність тримається на ентузіазмі:

— Дуже непросто все зараз складається із фінансуванням літератури. Плюс до того люди стали набагато менше читати. Хоча книжка це не предмет з якого можна добути якусь інформацію, це витвір мистецтва.

Найменш популярні за словами Ганни Грибан, проза та поезія. Читача більше цікавить історична та краєзнавча література. Через те з педагогічним університетом започаткували спільний проект — знайомити студентів із полтавською книгою та крамницею, де є усе, що друкують у Полтаві.

Але білою плямою для нас, каже видавець, є дитяча краєзнавча та пізнавальна література.

— Дуже багато залежить від школи і від сім’ї. Якщо батьки не читають, то і діти читати не будуть. А літератури для дітей, коли ми говоримо, що треба виховувати любов до рідного краю, до читання, вся написана для дорослих. І я думаю, що місцева влада повинна якось сприяти. Бо остання книга для дітей про Полтаву була видана в 1999 році. І все. Тому мені здається, що перш за все треба увагу приділяти дитячій літературі.