Полтава попрощалася з бійцем батальйону «Дніпро-1»
Сьогодні в Полтаві відбулося прощання з Валерієм Боняківським, що загинув захищаючи нашу державу від ворога
Попрощатися з героєм до Свято-Успенського собору прийшло більше трьох сотень полтавців. Серед них було багато бійців батальйону «Дніпро-1», що прийшли провести свого побратима в останню путь.
Валерія всі пам’ятають, як хоробру і добру людину. З дитинства він любив малювати. Після школи поступив в льотне училище. Останні роки займався тим, що малював картини на замовлення і виставляв свої роботи в художніх салонах. Пішов добровольцем на війну з початком ведення бойових дій. Хоча він і льотчик, але служив рядовий офіцером, спочатку в групі «Правого сектору», а потім перевівся у батальйон «Дніпро-1». 16 жовтня батальйон «Дніпро-1» разом з бійцями розвідки 93 механізованої бригади робили зачистку в районі села Піски. Потрапили під мінометний обстріл, Валерій отримав тяжке поранення осколком гранати, помер на місці від больового шоку. Валерію було 44 роки.
Траурною картиною став автопортрет Валерія Боняківського
— В зоні АТО його багато хто знав, — розповідає бойовий товариш з батальйону «Дніпро-1», — він був легендарною особистістю. Талановитий військовий, професіонал своєї справи, відчайдушний. Отримав позивний «Кабул». Одного разу без єдиного пострілу він разом зі своєю бригадою захопив блокпост ворога. В його підрозділі не було вбитих. Був представлений до державної нагороди, яку згодом мав отримати. Його добре знають на передовій, зокрема бійці 93 механізованої бригади, які Валерія дуже поважали. Ніхто до останнього не міг повірити, що його вбито. Завдяки таким хлопцям народжується нова армія.
До війни Валерій був дуже хорошим художник, про це розповів його знайомий:
— З ним познайомився 2004 року, коли цікавився картинами. Людина талановита, художник від Бога. Його картини виставлялися в Художньому музеї ім. М. Ярошенка, Галереї мистецтв, художніх салонах. Любив також рицарські мечі, шаблі колекціонував. Знаю, що він закінчив льотне училище, приймав участь в бойових діях в Грозному, на Су-25 літав, в Югославії був. Це для нього вже третя війна. Смерть такої людини це велика втрата для всієї України.
Поховають героя на Боженківському кладовищі на Алеї Героїв.
В дома в нього залишилася старенька мати і 3 дочок.
Допомога родині загиблого: Приват 4627-0812-0593-7555 (Пурас Марія Валеріївна)
, «Полтавщина»