Мешканець Великобагачанського району став лауреатом Всеукраїнської акції «Герой — рятувальник року»

17 вересня, з нагоди Дня рятівника, у Державній службі України з надзвичайних ситуацій відбулася церемонія нагородження лауреатів Всеукраїнської акції «Герой — рятувальник року».

Цього року одним із 10 лауреатів конкурсу став 38-річний мешканець села Довгалівка Великобагачанського району Сердюк Олександр Іванович який 7 березня цього року врятував 2-х дітей, які провалилися під кригу. Про це повідомили в прес-службі ДСНС України в Полтавській області.

Голова Служби Сергій Бочковський особисто нагородив представника Полтавської області та подякував за проявлену мужність, героїзм та небайдужість до збереження найбільшої людської цінності — життя. Олександр Сердюк отримав відзнаку акції, диплом та цінний подарунок.

Нагадаємо, подія трапилася 7-го березня близько 17:00. 38-річний електрик районної лікарні, мешканець села Довгалівка Великобагачанського району Олександр Сердюк саме повернувся з роботи коли до нього підбігла донька Настя та повідомила про те, що на ставку тонуть діти. Олександр побіг до ставка, який знаходиться неподалік від його будинку. Метрів за шість від берега Олександр побачив дитину, яка трималася за крижину та кликала на допомогу. Це була шестирічна Даша, яка приїхала у гості із батьками на вихідні до бабусі. Разом із подругою 4-х річною тезкою Дашею вона пішла до місцевого ставка аби прогулятися по кризі. Коли Олександр Сердюк біг на допомогу потопаючій дівчинці, друга дитина вже щезла під водою.

— Я попросив дружину принести мотузку, а сам спробував поповзом по льоду дістатися до дівчинки, — згадує Олександр.

Але лід чоловіка не витримав і той почав ламати його руками та ногами. Глибина у цьому місці була приблизно 1,5 метрів, але і ця глибина для дітей була небезпечною.

Коли електрик взяв дівчинку на руки та почала кричати: «Де — Даша?!». Оглянувшись навколо себе Олександр побачив під кригою щось червоне.

— Лівою рукою я потягнувся та дістав дитя з-під криги і підняв угору. Подивився у її очі — зіниці були розширені. Я максимально підняв її над собою і намагався нести вниз обличчям. Мабуть через це вода із легенів вийшла і дівчинка почала хрипіти. Аж від серця відлягло. Жива!, — розповідає чоловік.

Олександр ніс двох дітей штовхаючи поперед себе поламану кригу.

— Вже ніг не відчував, — згадує він, — руки німіли але у голові була тільки одна думка — якщо я їх не втримаю, то вже не впіймаю.

На березі зібралися сусіди та знайомі. Жінка забрала старшу Дашу та понесла її до хати, а із молодшою дівчинкою Олександр став самостійно підійматися по крутому схилу. До будинку самостійно вже не дійшов — підвели хворі ноги. Але вибігла дружина та забрала другу дитину.

Обох дітей закутали у ковдру. Старша кричала, що їй холодно і страшно, а менша не реагувала взагалі. У неї постійно закочувалися очі. До приїзду лікарів намагалися привести її до тями.

— Лікарі приїхали дуже швидко. Нам потім сказали що у обох було значне переохолодження, нудота та блювота. Лікарі усю ніч від них не відходили, — пригадує Олександр Сердюк.

Про себе згадує, що зняти мокрий одяг із себе не міг — його довелося розривати на шмаття. Коли дружина глянула на ноги та руки чоловіка, то жахнулася: вони були усі в крові та синцях. Болі і холоду Олександр через шок відразу не відчував. Але ще довго через стрес трусилися руки та вночі не міг заснути.

Вже наступного дня лікарі повідомили, що дівчатка почувають себе добре. Через два дні батьки змогли забрати їх до дому. Наступного дня вони разом навідалися до рятівника зі словами подяками.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»