Спортом Полтавщини опікуватиметься колишній водій нардепа Юрія Бублика

Нещодавно Полтавське обласне управління з питань фізичної культури та спорту отримало нового очільника. Ним став колишній футболіст, один з помічників нардепа Юрія Бублика, член партії «УДАР» Олександр Вікторович Пєшков. З нагоди цієї події «Полтавщина» поспілкувалася з Олександром Вікторовичем про проблеми та перспективи полтавського спорту, і не тільки:

— Олександре Вікторовичу, Ви зовсім нещодавно обійняли посаду начальника обласного управління фізкультури і спорту. В якому стані перебуває спорт на Полтавщині, коли ви його прийняли і з якими проблемами вам вже довелося зіткнутися?

— Головна проблема полягає в тому, що у нашій країні йде війна. Багато спортсменів беруть участь у бойових діях, це справжні патріоти, якими варто пишатися. Полтавщина, як і вся наша держава, втрачає кращих людей, відповідно і спорт теж несе людські втрати. Друга проблема — це фінансування. Забезпечення коштів на належному рівні завжди було слабкою ланкою, як у спорті, так і в інших сферах людської діяльності в Україні. І це залишатиметься проблемою поки Україна не вийде на новий рівень розвитку.

— Ну якщо ми заговорили про фінансування, скажіть будь-ласка, скільки коштів було виділено державою для розвитку спорту на Полтавщині?

— Якщо взяти до рук статистику то з обласного бюджету на 2014 рік на розвиток фізичної культури та спорту виділено 19 млн. 700 тис. грн. Ці кошти йдуть на проведення навчально-тренувальних зборів для спортсменів, на утримання центрів реабілітації для спортсменів-інвалідів, реабілітаційних шкіл, дитячо-юнацької спортивної системи.

— А скільки коштів в середньому припадає на утримання одного спортсмена щоденно?

— Цього я вам сказати не можу, але скажу, що в області є п’ятнадцять спортсменів-стипендіатів, які підлягають під губернаторську стипендію. Вони отримують щомісяця приблизно по 2500 гривень, це до 30 тис. на рік, тож в сумі на них витрачається приблизно 450 тис.

— Хто підпадає під цю програму і за які заслуги надається стипендія?

— Під програму підпадають люди, які досягли певних результатів у спорті і яким необхідна підтримка обласного бюджету.

— А чи надається якась допомога спортсменам, які змушені були залишити спорт, наприклад, через травми?

— Я став керувати обласним управлінням спорту зовсім нещодавно, тож ще не встиг ознайомитися з ситуацією щодо цих людей. Але ідея хороша (сміється. — Авт.), при нагоді обов’язково започаткую щось подібне.

— Чи плануєте ви вже якісь реформи задля поліпшення стану фізкультури та спорту?

— Наразі у нас в планах є програма популяризації спортивних закладів Полтавщини, секцій, гуртків тощо.

— Не секрет, що частина спортивних закладів зосереджена у приватних руках. Чи ведеться якась співпраця з підприємцями, які цими установами опікуються. Можливо вони залучаються до інвестування?

— Поки що такого не практикувалося, але я, як людина, що у якості спортсмена пройшла через певні спортивні клуби, маю надію, що співпрацю з інвесторами вдасться налагодити.

— Давайте спробуємо розглянути Полтавщину з точки зору інших регіонів. На якому місці перебуває наша область за спортивними здобутками у порівнянні з іншими областями?

— На передостанньому, а на останній сходинці — Волинь.

— В чому, на вашу думку причина таких низьких показників?

— Причина у відсутності належної уваги місцевих чиновників до сфери спорту. Немає відповідної підтримки спортсменів, знову ж таки фінансування залишає бажати кращого.

— Яким видам спорту зазвичай надається пріоритет при розподілі бюджетних коштів?

— У Полтаві є три потужні спортивні школи: боксерська, школа веслування і школа плавання. Саме цим видам спорту надається перевага і саме вони приносять найбільше здобутків.

— А як часто взагалі полтавці привозять міжнародні нагороди з різних змагань?

— У нас так склалося, що найбільше нагород приносять спортсмени з особливими потребами. Звичайні ж спортсмени радують нас вкрай рідко.

— Тобто можна говорити про те, що спорт для інвалідів у нас більш розвинений, аніж спорт для всіх інших?

— Як не парадоксально це звучить, але це дійсно так.

— Ви говорили, що збираєтесь популяризувати спортивні заклади на Полтавщині, яким чином ви збираєтесь це робити і скільки коштів планується на це витратити?

— На рекламу і промоцію виділено всього-на-всього близько трьох тисяч гривень. Будемо робити все можливе, розповсюджувати візитівки з координатами спортивних секцій, гуртків і т.д.

— А скільки грошей йде власне на саме управління фізкультури і спорту?

— Близько 500 тис. Це і орендна плата за приміщення, і комунальні послуги ну і звісно ж заробітна плата для всіх співробітників.

— А чи здійснюється вашим управлінням якась благодійницька діяльність, зокрема допомога бійцям АТО?

— Так, при чому допомагаємо ми не лише фінансово, а й кадрами. Багато спортсменів зараз займаються інструктажем вояків, навчає їх рукопашному бою. Також, як я вже наголошував, багато спортсменів допомагають армії безпосередньо у зоні бойових дій. Ми намагаємося всіляко підтримувати і навчальний центр батальйону «Азов», який є в Полтаві. Допомагаємо чим можемо, по мірі надходження проблем.

— Ну зі спортом Полтави ми трохи розібралися, тепер давайте поговоримо про їхнього нового очільника. Ви, наскільки мені відомо, колишній футболіст. Зараз ви займаєтесь політичною діяльністю, співпрацюєте з Юрієм Бубликом та партією «Свобода», займаєте керівну державну посаду... Як зі світу спорту прийшли у політику?

— Все насправді дуже просто, у розквіті своєї форми я отримав серйозну травму і зі спортом довелося «зав’язати», потім спробував себе у якості дитячого тренера. Але знову ж таки, так сталося, що в мене на той час вже були діти і їх треба було годувати, тренерського заробітку на це не вистачало. Так я почав займатися підприємницькою діяльністю, в мене це добре виходило. Поспостерігавши за людьми, подивившись на життя, таке яким воно є, я вирішив, що необхідно щось змінювати. Я впевнений, що все в житті відбувається недаремно і в майбутнє дивлюся з оптимізмом. Стосовно Юрія Васильовича, то з ним я вже працюю досить давно, виконую різні функції. Колись навіть доводилося працювати водієм.

— А як вам вдалося з крісла водія перебратися у крісло держслужбовця?

— Коли відбувалися події на Майдані мій попередник Ігор Петраш возив туди «тітушок». Звісно, це для нього погано закінчилося. Коли місце звільнилося, я сам запропонував свою кандидатуру і її підтримали представники одразу двох партій — «УДАР», в якому я перебуваю і «Свободи» з членами якої я завжди підтримував гарні зв’язки.

— Ваша молодість припала на дев’яності роки. У той час серед спортсменів був популярним такий засіб прибутку, як рекет. Чи не намагалися вас залучити до цього?

— Ні (сміється — Авт.), я тоді був маленький, худий, слідкував за вагою, щоб швидше бігати, тож так звані «бригадири» на мене просто не звертали уваги. Такі пропозиції могли б надійти зараз, коли я маю керівну посаду і певні можливості, але за цей короткий час, що я керую управлінням фізкультури та спорту, таких пропозицій не надходило.Та й я ж не лише машину водив. Я виконував багато функцій, бувало діставав бутси для дітей-футболістів, бувало знаходив кошти для поїздок на турніри, коли за це ніхто не брався. До того ж я маю відповідну вищу освіту.

P. S. Після виходу інтерв’ю з начальником Полтавського обласного управління з питань фізкультури і спорту, до нас звернувся герой даної публікації. За його словами він не був безпосередньо водієм у Юрія Васильовича Бублика, а «будучи помічником НДУ Юрія Бублика працював керівником пересувної громадської приймальні депутата».

Владислав ВЛАСЕНКО, «Полтавщина»