Сергій Тігіпко: Співпраця громадянського суспільства та влади — ефективний шлях до миру в країні

В якості посередника між владою і суспільством зараз готова виступати партія «Сильна Україна» — з її ініціативи і було організовано круглий стіл, повідомляє Обозреватель. Інтерес політичної сили до таких заходів лідер партії Сергій Тігіпко пояснив принциповою позицією.

— Ми заявили на з’їзді, що бачимо себе в якості сервісного механізму, який напряму представляє і реалізує інтереси громадянського суспільства, — розповів він, підбиваючи підсумки заходу. — Саме тому основні пріоритети нашої діяльності повинні виходити з розуміння тих завдань, які суспільство ставить перед державними структурами.

Для формулювання цих задач в рамках дискусії були запрошені експерти з різних сфер і регіонів — усього близько двадцяти осіб. Їм запропонували розглянути ефективність і логіку військової операції на Донбасі, доцільність мобілізації в тому вигляді, в якому ми бачимо її сьогодні. Проаналізувати цілі і завдання, яких домагається в цій ситуації чинна влада, російська сторона і країни ЄС. Спрогнозувати ризики і запропонувати свої шляхи вирішення конфлікту.

На думку лідера партії «Сильна Україна» Сергія Тігіпка, зараз вже неможливо зупинити війну. Але країна гостро потребує світі.

— Його чекає не лише Схід, — упевнений політик. — Його чекають прифронтові області. Центр і Захід, звідки відправляються на фронт сини, батьки, чоловіки. Мобілізовані"наосліп", навмання, за рознарядкою. Проблема в тому, як домогтися міцного миру, зберегти життя людей і при цьому не принести в жертву національні інтереси країни? Простіше кажучи: проблема в тому, як виграти мир, а не війну.

У підсумку, учасники круглого столу визначили кілька проблем, на яких потрібно сконцентрувати увагу в першу чергу.

Зробити з ворога друга

Директор Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук запропонував для початку визначити причини війни. На його думку, їх, як мінімум три:

• Внутрішній конфлікт;
• Війна між Україною і Росією;
• Геополітичне протистояння.

Кожна з причин вимагає окремого рішення.

— Ми цілком могли б впоратися з нашим внутрішнім конфліктом, якби не зовнішні чинники, які його підсилюють, — упевнений експерт.

А тут, на його думку, потрібно визнати, що протистояння між Україною і Росією не набуло б такого масштабу, якби після закінчення холодної війни західний світ прийняв Росію, як рівноправного партнера.

— Але замість того, щоб зробити її частиною європейського дому, Захід відгородився від пострадянського простору візової стіною, — нагадує Філіпчук.

Він проводить паралель з Першою світовою війною, форма закінчення якої залишила глибоку образу у Німеччині. Саме на її ґрунті і виріс Третій рейх. Аналогічні трансформації зараз переживає Росія, а Україна виявилася заручницею цієї ситуації.

Експерт упевнений, що якщо Захід зараз піде шляхом закінчення Другої світової війни, коли вчорашньому ворогові — Німеччини протягнули руку допомоги, допомогли їй повноцінно відновитися в ряду інших європейських держав, конфлікт буде вичерпано.

— Необхідно переглянути основу європейської безпеки і ринків, — міркує Філіпчук, — Зона вільної торгівлі повинна бути від Лісабона до Владивостока. Шлях до миру лежить через геополітику. Не зміниться вона — не зміниться ситуація в Україні.

Українська влада при цьому повинна відмовитися від практики регіональної узурпації. «Ще трохи, і замість «донецьких» народ почне ненавидіти «чернівецьких», — упевнений експерт.

На його думку, потрібно мати мужність визнати, що компроміси з Росією з низки найгостріших питань допоможуть вирішити навіть найтяжчі конфлікти. Наприклад, у Криму потрібно залишити за Росією базу ЧФ в Севастополі, але рівно на сто років — по закінченню цього терміну, військові кораблі повинні остаточно покинути акваторію. У цих умовах Росія зможе піти на повернення Криму в юрисдикцію України, особливо якщо там за прикладом Ірландії буде введено право вільного вибору громадянства: російського чи українського.

Тональність розмови потрібно замінити

На думку народного депутата Світлани Фабрикант, і директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, суспільство має постаратися уникати емоційних провокацій. Не можна сьогодні використовувати агресивну риторику, яка вже стає нормою в ЗМІ та інтернет- співтовариствах.

— Необхідно хоча б на інформаційному рівні — це у руках влади — змінити тональність розмови, — впевнена Світлана Фабрикант, — нам потрібно піти від риторики війни в усіх проблемах. Через прийнятої сьогодні інформаційної політики, біль стала нашою буденністю. Від цього потрібно йти.

З цією думкою згодні редактор інтернет-видання «Макіївські новини» Олег Поліванов і херсонський соціолог Юрій Марієв.

Поліванов відчув «примару» війни на собі. Журналіст приїхав до Києва на круглий стіл і вже тут дізнався, що його будинок зруйнований, а йому — нікуди повертатися. А до цього він пережив особисту трагедію: двоє близьких друзів розійшлися по різні лінії фронту зі зброєю в руках. Як журналіст і друг, він намагався їх примирити, але розуміє, що конфлікт призвів до того, що колись близькі люди, які мають по дві вищі освіти, готові, не замислюючись, стріляти один в одного. Це наслідок і прояв мови війни.

Марієв звернув увагу на соціологію. Сьогоднішні підлітки — діти віком від 11 до 15 років — в соцмережах використовують виключно мову агресії. У них чітко сформований образ ворога — це росіяни. У російських дітей те ж саме, але на адресу українців. Через десять років вони стануть основою наших суспільств і ніяких компромісів і переговорів в такому протистоянні допускати не будуть у принципі.

— Ми розворушили площину, якої не можна було торкатися в принципі, — каже експерт, — І вже створили серйозну проблему для майбутніх поколінь. Цього так легко вже не виправиш.

Без агресії перемоги не буде

Координатор міжрегіональної експертної мережі «Україна 3.0» Микита Потураєв впевнений, що агресія, причому в певній мірі адресна, необхідна — без цього не можна добитися перемоги.

— Але не варто плутати суспільство і фейсбук, — міркує експерт. — Соціологія показує, що ми не настільки агресивні, як здається. України захищається і суспільство теж, але в цілому наші громадяни хочуть закінчити війну. Питання лише в тому, на яких умовах.

Не можна сказати, що експерти були одностайні. Тим не менше, їм вдалося сформулювати загальні тези, які будуть систематизовані і передані влади.

— Такі дискусії дуже важливі і цінні, — підбив підсумок Сергій Тігіпко. — Я розраховую на те, що влада навчиться чути вимоги громадянського суспільства. І така співпраця допоможе Україні досягти головної мети: миру на прийнятних для себе умовах, не сплачуючи за нього невиправдано високої ціни.

На думку учасників круглого столу, «Сильна Україна» фактично розпочала роботу над своїм варіантом плану мирного врегулювання ситуації на Сході.

— Зрозуміло, такий план мала запропонувати влада, — міркує Микита Потураєв, — Однак, очевидно: у влади мирного плану немає. І президент, і прем’єр, і близькі до них політичні сили розраховують на «війну до переможного кінця. Хоча після інавгурації Порошенко пропонував план, але це був швидше план перемир’я, а не міцного і довгострокового миру, треба розуміти, що навіть у разі успішної операції мирний план буде необхідний, бо всіх проблем — внутрішніх і міжнародних — військовою операцією вирішити не можна.

На думку експерта, відсутність плану у влади змушує громадянське суспільство взяти пошук мирного вирішення в свої руки. Тігіпко вирішив підтримати цей тренд. Але віддає собі звіт в тому, що повноцінно говорити про мирні плані можна тільки спираючись на експертну думку. Просте рішення тут неможливо, оскільки обидва очевидних варіанти — припинити війну і продовжувати її «до переможного кінця» — тупикові. Політики, очевидно, шукають складне, але обґрунтоване рішення. Головне — щоб воно було реальним, тобто влаштувало в тій чи іншій мірі всі сторони конфлікту.

Дмитро ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ