Православні у Полтаві відзначають Преображення Господнє або Яблучний Спас

19 серпня православний світ відзначає свято Преображення Господнього, або Яблучний Спас. Це одне із 12 найбільших християнських свят. Святкування Преображення триває 9 днів, з 18 до 26 серпня. За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи. Після цього, як правило, ночі стають набагато холоднішими, а тому й ка­жуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про за­пас!»

Сьогодні у Полтаві, біля Макарівської церкви ритуал освячення розпочався о 8 годині, було багато людей, у тому числі й діти. Ми запитали, що люди знають про це свято, чому підтримують традицію, з якими переконаннями ходять до церкви?

— Яблучний спас символізує своєрідне прощання з літом. До церкви ходимо традиційно, освячуємо яблука, мед, квіти. Можна посвятити й голівки маку, а потім покласти їх за іконами, щоб вони зберігалися там до весни, — говорить жителька Полтави.

— Церкву відвідуємо регулярно, не лише з якогось приводу. Але в такі дні все стає особливим — хочеться вірити, що Божа благодать спуститься на нас, а освячені яблука додадуть натхнення, сил і внутрішнього спокою, — зазначила інша прихожанка.

Крім того, на Спас поминають померлих. Наш народ вірить, що предки сприяють цвітінню і дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи. Люди й досі дотримуються багатьох традицій: запалюють свічки з нового воску, кришать хліб, виливають медовий напій.

Зі святом Спаса пов’язані різні обжинкові обряди: святять у церкві обжинкові вінки, на ниві ставлять «Спасову бороду» — останні незжаті колосся, які просто на полі урочисто зав’язуються червоною стрічкою і яким приноситься в жертву хлібина. Цей обряд має також назву Велесової, або Дідової Бороди. До церкви несли святити квіти, мак, вірячи, що обсипання свяченим маком перешкоджає ходити до хліва відьмам, а до дому — ходячим покійникам. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за іконами, де вони зберігаються до весни. Весною мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення вплітали до своїх кіс — «щоб не випадало з голови волосся».

Однак це все народні вірування. Священник Української православної церкви Василій Фазан нагадав, що Преобрааження Господнє — описане в Євангеліях таємниче преображення, явлення Божественної величі й слави Христа на горі Фавор (Табор). Однак в Євангеліях немає жодної згадки про назву гори, де відбулося Преображення. В уставі Православної Церкви є дуже добра благочестива традиція на всі Дванадесяті Свята приступати до Таїнств Сповіді та Причастя, щоб повній радості святкувати цю величну подію.

Наприкінці свого земного життя Ісус Христос відкрив cвоїм учням, що має постраждати за людей, померти на Хресті і воскреснути. Після цього за євангелістами: Матвієм, Марком та Лукою (Мт.17:1—6, Мк.9:1—8, Лк.9:28—36), одного дня Ісус узяв із собою трьох апостолів: Петра, Іакова та Іоана, — і привів їх на «високу гору», яку часто ототожнюють з горою Фавор. Там на їхніх очах він «переобразився»: його вбрання стало сліпучо білим, а обличчя засяяло, мов сонце. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з’явився Мойсей та Ілля. Світла «ясна» хмара огорнула їх, а голос із тієї хмари промовив: «Це — мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт.18,5).

Ліля СОЛОГУБ, «Полтавщина»