Кременчуцьке АТП-15307: 75 років відповідальної роботи з перевезення пасажирів

Дуже рідко ми замислюємося над тим, яка компанія нас обслуговує, як розвивалося це підприємство і про тих людей, що дбають, аби ми змогли дістатися у необхідні місця: на роботу, навчання, до батьків, просто у подорож чи на відпочинок. Тому ми починаємо міні-проект, в якому будемо знайомити жителів Полтавської області з підприємствами-перевізниками.

Першим героєм нашого проекту стане Кременчуцьке АТП-15307. Ми поспілкувалися з його генеральним директором — Заслуженим працівником транспорту України Юрієм Кірєєвим.

—​ Юрію Васильовичу, розкажіть, будь ласка, коли було засноване підприємство і яка у нього історія?

—​ Вперше згадка про існування в Кременчуці автотранспортного підприємства зустрічається в періодичній пресі в 1939 році. У той час парк складався переважно з гужового транспорту та п’яти-шести вантажних машин. У 1947 році в автопарку налічувалося два дерев’яних «ПАЗ-651», вантажних — 20 одиниць і 1 легковий автомобіль. В цей час працювало два маршрути: «Кременчук — Крюків — Кар’єр» і «Центр — Автозавод».

У 1951 році в господарство поступив перший автобус «ЗІС». Перший його маршрут був через новий Крюківський міст. У 1954 р. надходять легкові «Москвичі» і «Перемоги». У 1955-1956 рр. надходять з усіх організацій легкові автомобілі. На цій базі створився службовий парк, база прокату, легкові таксі. У 1959 р. надійшли «М-21» і перші 7 одиниць «ЛАЗ-695». У 1962 році всі вантажні таксі передані у вантажні господарства, а в 1964 році всі автобуси «ЗІС» списані.

З цього часу автопідприємство спеціалізується на пасажирських автобусних і легкових таксомоторних перевезеннях.

З 1964 року парк постійно оновлюється новими марками автомобілів. Так, в 1965 році підприємство мало 196 одиниць транспорту. У 1983 році, тобто понад тридцять років тому, це число вже становило 414. Чисельність працівників у цей час складала 1235 чоловік, підприємство обслуговувало 84 маршрути протяжністю понад 7300 кілометрів. Тоді ж був введений у дію новий адміністративний будинок, КПП і їдальня. Так що нашій будівлі вже 31 рік.

—​ Хто стояв біля витоків підприємства? Розкажіть трохи про керівництво АТП.

—​ За всю історію АТП (а це 74 роки) було всього 9 директорів: Бабко Дмитро Йосипович, П’ятак Ілля Артамонович, Хадиков Бесолон Бесолоновіч (1960 — 1961 рр.), Мироненко Іван Степанович (1961 — 1965 рр.), Базавлук Іван Максимович (1965 — 1970 рр.), Пронський Дмитро Акимович (1970 — 1972 рр.), Константинов Сергій Петрович (1972 — 1982 рр.). Я був директором підприємства з 1982-ого по 2005 рік. З того часу і по сьогоднішній день цю посаду займає Моцаренко Ірина Вікторівна, а я є генеральним директором.

—​ Як розвивалося підприємство від заснування і до сьогоднішніх днів?

—​ Спочатку підприємство знаходилося за адресою: вул. Чапаєва, 9. У 1963 році переїхало на вулицю Київську, де і знаходиться вже 50 років.

Колектив, очолюваний директорами, кожним — свого часу, зростав, розвивався, досягав успіхів.

Вперше перехідний Червоний Прапор за перемогу в соціалістичному змаганні було вручено підприємству в 1957 році.

За досягнення високих показників у праці, автопідприємству неодноразово присуджувався перехідний Червоний Прапор облавтоуправління й Автозаводського райкому партії. Підприємство виходило переможцем в Республіканському соціалістичному змаганні, також завойовувало призові місця і грошові премії серед автопідприємств області. По обміну досвідом ми їздили в Болгарію у Велико-Тирновський округ, а болгарські друзі приїздили в гості до нас в 1989 році. За виявлену високу активність у громадському житті міста колектив нагороджувався Почесними грамотами виконкому Автозаводської районної Ради народних депутатів.

Почесні грамоти та листи подяки колектив отримував від правління підшефних колгоспів за допомогу у заготівлі сіна, за надану допомогу в кузні, за допомогу в збиранні врожаю.

Водії і колектив в цілому були нагороджені Грамотами за високу організованість і професійну майстерність при забезпеченні пасажирських перевезень в зоні відселення Чорнобильської АЕС. В 1986 році наші водії та автобуси одними з перших поїхали на роботу в зону Чорнобильської АЕС, понад 50 працівників надавали допомогу в ліквідації наслідків аварії.

За якісне та своєчасне виконання перевезень на садово-городні ділянки малозабезпечених верств населення Кременчука — Почесна грамота від Департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Кременчуцької міської ради.

—​ Скільки працівників наразі на підприємстві?

—​ АТП-15307 є підприємством безперервного технологічного циклу, робота здійснюється за змінним графіком. І в дощ, і в снігову заметіль автобуси регулярно виконують заплановану кількість рейсів за всіма видами сполучень.

У теперішній час АТП-15307 обслуговує: 7 міських, 40 приміських і 17 міжміських маршрутів загальною протяжністю 1830 км. Стосовно працівників — їх 276 чоловік, з яких водіїв — 223 чоловіки на 140 одиницях транспорту.

Всі працівники підприємства мають соціальні гарантії: пенсійне страхування, оплата щорічних відпусток, оплата листків непрацездатності (лікарняні), а також інші, передбачені трудовим законодавством і колдоговором підприємства.

Підприємство займає провідне місце у сфері пасажирських перевезень.

В поточному році буде 75 років, як ми надаємо автопослуги жителям м. Кременчука та Кременчуцького району.

Колектив АТП усвідомлює, що від ритмічних і своєчасних перевезень пасажирів залежить робота всіх галузей народного господарства міста та району.

—​ Від працівників до керівництва: розкажіть трохи про Ірину Моцаренко, яка займає посаду директора, і про себе.

Ірина Вікторівна працює в системі пасажирського автотранспорту з 1978 року. Розпочала свій трудовий шлях в АТП-15307 Кременчука на посаді маляра, табельника, пізніше працювала інженером відділу постачання, економістом, головним бухгалтером.

Під її керівництвом колектив у важких економічних умовах забезпечує перевезення пасажирів, вирішує складні питання підприємства.

За вагомий особистий внесок в організацію чіткої роботи пасажирського транспорту Ірина Вікторівна нагороджувалась Почесними грамотами Полтавської ОДА, грамотами та подяками виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука, нагрудним знаком Державного департаменту автомобільного транспорту «Почесний автотранспортник України», Міністерства транспорту та зв’язку України «Почесний працівник транспорту України», Грамотою Кабінету Міністрів України.

—​ А Ви як пов’язали своє життя з підприємством?

—​ Трудову діяльність розпочав у 1977 році інженером-технологом кременчуцького підприємства, куди був направлений після закінчення Харківського автомобільно-дорожного інституту. Продовжував працювати начальником автоколони легкових таксомоторів, заступником начальника та начальником відділу експлуатації.

Як я вже казав, у жовтні 1982 року мене призначили директором цього АТП. Тоді мені було 28 років, і я став наймолодшим керівником такого рівня в Україні.

За цей час під моїм керівництвом була розроблена та організована діяльність транспортної мережі Кременчуцького, Глобинського та Козельщинського районів, яка з’єднує всі населені пункти районів з Кременчуком і обласним центром — Полтавою.

У жовтні цього року мені виповнюється 60 років, 37 з яких я пропрацював у Кременчуцькому АТП-15307.

Серед нагород — нагрудний знак Державного департаменту автомобільного транспорту «Почесний автотранспортник» та нагрудний знак «Почесний працівник транспорту України» Міністерства транспорту та зв’язку України, Грамота Кабінету Міністрів України.

У 2009 році Указом Президента мені присвоєне звання «Заслужений працівник транспорту України».

—​ З позитива на негатив: які труднощі виникають при функціонуванні підприємства? Хотілося б почути про все в деталях.

—​ По-перше, штучне стримування тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту на протязі багатьох років призвело до скорочення власних обігових коштів підприємства та до «старіння» рухомого складу, підприємство не в змозі купувати нові автобуси.

По-друге, занижений (регульований державою) тариф довів автопідприємство до того, що вимушені скорочувати штат працівників, переводити деякі категорії робітників на мінімальну заробітну плату, вимикати опалення в зимовий період, переводити працівників на скорочену робочу неділю, відправляти робітників у відпустки без збереження заробітної плати, вимушені відмовитись від земельної ділянки, перейти на жорсткий режим економії і т. д.

По-третє, велика кількість пільгових категорій громадян у Кременчуці та Кременчуцькому районі, які мають право безкоштовного проїзду, та не в повному обсязі відшкодування втрат доходів за перевезення автомобільним транспортом загального користування пільгової категорії громадян.

По-четверте, несвоєчасне надходження коштів субвенції за пільгові перевезення протягом року. Завжди залишається заборгованість минулих років, які потім не індексуються.

По-п’яте, не виплачується другий вид компенсації за різницю в тарифах.

По-шосте, не компенсується пільговий проїзд громадян на міжміських перевезеннях.

По-сьоме, різна система оподаткування не сприяє конкуренції, негативно впливає на розвиток та укрупнення підприємств.

—​ Юрій Васильовичу, щиро дякую Вам за розмову й участь у нашому проекті.

—​ Будь ласка.

Розмову провів Роман Волощук