Пенсіонерка з Полтавщини віддала 9 тисяч гривень на допомогу Українській армії
Пенсіонерка та учасник Другої світової війни з села Заворскло, передала 3 тисячі гривень на допомогу українській армії
У рамках нашого «рейду» сільськими радами, підприємствами Полтавського району та прилеглих населених пунктів ми зустрічаємося з різними людьми. Деякі зустрічі вселяють надію на краще майбутнє України, деякі навпаки — розчаровують. Отримати декілька тисяч гривень від підприємців на допомогу армії звичайно приємно, але це не так вражає та приголомшує як сьогоднішня зустріч, яка залишила глибокий слід у серці та душі.
Ось декілька днів назад ми побували у с. Заворскло. Сільський голова пообіцяв, що донесе інформацію про потреби військових до власників магазинів у селі.
І сьогодні сільський голова зателефонував і повідомив про те, що одна мешканка села хоче передати кошти на дорогу армії. Перебувавши у цей час у с. Стасі, ми одразу поїхали у Заворскло, думаючи що це допомога власниці магазину або фермерського господарства. Але як з’ясувалося згодом, у гості ми їхали до звичайної української пенсіонерки, героя Великої Вітчизняної Війни — Ведірнікової Валентини Максимівни. Валентина Максимівна одразу запросила до хати, щоб передати кошти на допомогу військовим. І яким шоком для нас стало те, що бабуся з пенсією у півтори тисячі гривень віддає 3 тисячі військовим.
-Я спочатку хотіла передати 2 тисячі, але переглянувши телевізор вирішила віддати все що маю — сказала бабуся.
Ми довго вмовляли, щоб Валентина Максимівна залишила кошти собі, і ми би знайшли їх у підприємців. Але ні на які вмовляння вона не пішла.
-Я особисто знаю, що таке війна. Мого батька репресували при сталінському режимі, я не хочу щоб сьогодні помирали хлопці. Треба, щоб кожен віддав все що має, для того щоб захистити наших захисників. Не існує слово «я», «мені», існує лише «ми», «нам»« — твердо сказала Валентина Максимівна.
Провівши годину за розмовою, вона розповіла про війну, про своє життя, про надії на щасливе майбутнє України. Кожне її слово знайшло відклик у серці і ще більше підтвердило бажання й надалі займатися збором коштів на підтримку армії.
Поскаржилася вона лише на те, що не може купити дині, а вони, як порадила Валентина Максимівна, є надійним захистом від інфаркту. Ми від щирого серця побажали здоров’я, сил, душевного спокою та довголіття. Сільський голова Сологор В’ячеслав Іванович пообіцяв нам, що привезе дині для Валентини Максимівни і буде всіляко допомагати їй і надалі. Це ми обов’язково перевіримо через декілька тижнів.
Сільський голова розповів, що Валентина Максимівна вже 9 тисяч гривень перерахувала на армію! В такі моменти дійсно розумієш, як саме виглядає Ненька Україна!
Шановні полтавці, якщо звичайна пенсіонерка з достатком у півтори тисячі гривень у місяць може собі «дозволити» допомагати, то чим ті, що мають у своєму розпорядженні у десятки разів більші сумі гірші. Тут вся справа у совісті, честі та гідності.
Я щиро хочу, щоб ця історія спонукала інших полтавців до надання допомоги і не лише у період військових дій! Згадайте будь-ласка Валентину Максимівну, коли захочете змінити телефон на останню модель; згадайте її заходите до супермаркету; згадайте її, коли з’явиться бажання допомогти!