У сліпого ветерана війни місяць не працює радіо

Ранок полтавця Василя Мойсеєвича Глущенка починається з телефонного дзвінка до працівників «Укртелеком» з проханням відремонтувати радіоточку. Номер 15-75 він уже вивчив напам’ять. Незрячий чоловік за місяць таких щоденних «тренувань» навіть набрати його може самотужки. Та результату від цього ніякого. Стандартні відмовки і «укртелекомівське»: чекайте 90-річному полковнику у відставці, інвалідові Великої Вітчизняної, ветеранові праці Василеві Глущенку аж ніяк не замінюють радіо. Дротове для нього, — крізь сльози зізнається чоловік, — життєва необхідність.

— Якби ж я бачив, — продовжує ветеран, — а то ж цілими днями сиджу вдома в чотирьох стінах. Я ж один живу. Тому мені радіо, як член сім’ї. Воно дає потрібну інформацію, тримає в курсі політичних справ. Зараз Чемпіонат світу з футболу, складні часи на сході країни, сесії Верховної Ради. А я нічого ж не знаю, бо в мене радіо мовчить.

22 червня, у День вшанування пам’яті загиблих у роки Великої Вітчизняної війни, в ефірі обласного радіо телерадіокомпанії «Лтава» звучатиме передача за участю Глущенка, де він розповідатиме про жахіття боїв і подвиги побратимів. Йтиметься і про самого Василя Глущенка, який звільняв від німців Україну, Білорусь і Польщу, тричі горів у танку, має три поранення і контузію, більш, аніж 300 разів стрибав з парашутом, а ще випробовував атомну зброю. Але не відомо чи зможе почути цю радіопрограму сам герой.

На свято Перемоги заслугами Глущенка пишаються можновладці, вручають подяки і нагороди. А от заяву з проханням відремонтувати радіоточку, — бідкається старенький, — розглянути нікому. То ж Василь Мойсеєвич продовжує рахувати кількість своїх звернень до представників «Укртелекому» і дні, прожиті без радіо. Дзвоню щоденно, — вкотре витирає чоловічу сльозу дідусь, — уже втрутилася у цю справу Рада ветеранів. І нічого. Знущаються з старого солдата керівні дерегенти. Мені від цього боляче.

Минулого року у Василя Мойсеєвича деякий час радіо теж мовчало. Але тоді, виявляється чоловікові «пощастило», бо ж чекав майстра всього-навсього 11 днів. За словами ветерана, ремонтували несправні дроти 30 секунд. То невже ж цьогоріч до старенького із «Укртелекому» так і не заскочать на хвилинку?

Віра ЧИЖ для «Полтавщини»