Віктор Пинзеник: Нам потрібно навчитися жити по доходам

Народний депутат Віктор Пинзеник, як доктор економічних наук та професор, ніколи не відмовлявся від професії педагога. Тому під час останнього візиту до Полтави Віктор Михайлович завітав до ряду вишів Полтави, де у невимушеній атмосфері прочитав майбутнім економістам та фінансистам лекцію на тему сучасного стану української економіки та виходу з кризи. До того ж, як визнав сам науковець, йому завжди було приємно спілкуватися із студентською аудиторією, бо вона є надзвичайно вимогливою і абищо їй говорити вона не дозволить.

Віктор Пинзеник почав з елементарних речей:

— Ми думаємо, що потрібно щось придумати для оздоровлення економіки, але вигадувати нічого не потрібно, бо цей шлях пройшли інші. Щоб щось спожити, потрібно щось виробити. Ми не можемо жити як у Франції чи Німеччині, бо вони більше виробляють. У нас 30 тисяч гривень — це валовий внутрішній продукт на душу населення. Це 2 тисячі гривень на кожного з нас. Саме стільки ми виробляємо. І справа не в грошах, бо гроші — це папірці, щоб обміняти їх на продукти споживання.

Що потрібно, щоб виробляти більше?

— Знову все елементарно. Щоб щось виробляти, потрібно збудувати завод. Для цього потрібні гроші, інвестиції. У населення зараз на руках 276 млрд гривень під подушкою. У США депозит 1%, у нас — 10%, але американці сюди не вкладають кошти. Причина? Усі бояться, бо ми країна ризиків, — впевненний економіст.

Тут, за словами Віктора Пинзеника, випливають фундаментальні проблеми, які не дозволяють потенційним інвесторам прорахувати свої доходи:

1. Платіжний дисбаланс, коли існуж невідповідність між відтоком та притоком валюти. Попит на валюту формує імпорт, пропозицію — експорт. В Україні тривалий час зберігається негативне сальдо торговельного балансу, бо ми закупляли більше, чим виробляли;
2. Бюджетний дисбаланс. Зовнішній борг країні наразі становить 142,5 млрд доларів і 70 млрд потрібно повернути протягом 12 місяців. Будь-які держави рятували резервні запаси валюти, але українська звичка жити в борг, призвела до того, що у нас на 1 травня 2014 року їх залишилося 14,2 млрд. Ситуацію, правда, вдалося стабілізувати, відпустивши курс валют. У девальвації національної валюти немає нічого страшного, бо у кризових ситуаціях це підвищує конкурентоспроможність вітчизняних товарів, навіть на зовнішніх ринках. До того ж плаваючий курс дозволяє заспокоїти увесь ринок, бо штучне його утримання — тільки з’їдало усі запаси.

Інші жахливі форми бюджетного дисбалансу проявилися у тому, що борг держави вже в 2 рази перевищує її доходи. І віддавати доведеться.

На допомогу Україні прийшов МВФ, який є чи не останньою фінансової інстанцією, яка погоджується допомогти країні, коли всі інші відмовили.

Однак, співпраця з фондом не є панацеєю, адже вона дає плоди тільки після внутрішніх реформ. Саме життя диктує нам просту істину, до якої вдається кожна українська сім’я, коли відчуває фінансову скруту — це привести свої видатки у відповідність з доходами і поступово, через наполегливу працю, відновити українську економіку, яка попри все, має перспективи вийти на той рівень, коли ти витрачаєш те, що заробив, а не те що позичив.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»