Чи потрібна підтримка благодійного фонду Полтавській 4-й міській поліклініці
Головний лікар однієї з міських лікарень суперечить сам собі
10 квітня 2014 року головний лікар Полтавської 4-ої міської клінічної лікарні у розмові із журналістом інтернет-видання «Полтавщини» сказав, що співпраця з благодійними фондами, які збирають кошти на території лікарні, декларуючи направлення цих коштів на потреби саме цієї лікарні — «вимушена міра, так як надходження з бюджету не покривають всіх необхідних витрат».
ГО «Аналітичний центр розвитку громадянського суспільства» наступного ж дня, 11 травня 2014 року, направив запит на доступ до публічної інформації. У ньому ми запитали головного лікаря про «обсяг грошових (благодійних) внесків, перерахованих (наданих) до загального бюджету 4-ої міської клінічної лікарні» благодійними фондами для фінансування лікувального закладу за 2013 рік та за перший квартал 2014 року.
Відповідь прийшла вже за тиждень, 17 травня, і, чесно кажучи, здивувала. У ній головний лікар запевнив, що грошові (благодійні) кошти до бюджету 4-ї міської клінічної лікарні від фондів за цей період не надходили. Благодійна допомога надавалась шляхом передачі матеріальних цінностей та послуг.
Тобто виникає парадокс. Керівництво лікарні запевняє ЗМІ, що благодійні внески у фонд є необхідними, бо лише так лікарня може забезпечити свої потреби у фінансуванні повною мірою, при цьому, жодної «такої необхідної» копійки до бюджету лікарні не надійшло. Замість цього створюється посередництво на закупівлю товарів і послуг благодійною організацією, яка, мабуть, краще розуміється у виборі канцелярських товарів.
Виходить, що керівництво лікарні або ж свідомо маніпулює ЗМІ, говорячи про потребу роботи фонду при медичному закладі, або ж нами, розповідаючи про ненадходження грошей до бюджету лікарні.
Але нашу увагу привернула вчорашня публікація «Керівники обласної ради ознайомилися з досвідом роботи 4-ї міської клінічної лікарні міста Полтави» на сайті Полтавської обласної ради. У ній розповідається про візит голови цього органу місцевої влади Петро Ворона та його перший заступник Володимир Марченко до цієї ж лікарні. Як зазначається на сайті, «досвід роботи 4-ї міської клінічної лікарні міста Полтави щодо інформатизації надання медичних послуг населенню заслуговує на вивчення та впровадження у лікувальних закладах області». Крім цього, «комп’ютеризовано 120 робочих місць, сформовано електронні амбулаторні картки пацієнта, створено єдину медичну базу даних населення, реєстр кадрів, медикаментів, медичних досліджень. В електронному режимі здійснюються запис на прийом до лікаря, відстежується проходження хворого по фахівцям, видається рецепт на ліки, створюється статистична звітність тощо. При цьому адміністрація лікарні отримала можливість здійснювати ефективний контроль за лікувальним процесом».
Тобто, тут ми бачимо подвійний парадокс. Головний лікар, який ще місяць тому жалівся на недостатнє фінансування з бюджету і виправдовує діяльність фонду, котрий зовсім не надає коштів на його заклад, перед представниками влади розповідає про комп’ютеризацію лікарні і її технічний розвиток, який повинні переймати інші. І цей же лікар у квітні говорив, що по бюджету у них немає коштів «ні на ремонти, ні на канцелярські приналежності».
«Також Петро Ворона та Володимир Марченко ознайомилися з роботою благодійної громадської організації „Лікарняна каса Полтавщина“, яка надає громадянам допомогу в медичному обстеженні та лікуванні». Напевно ж ніяких проблем у роботі очільник облради і його заступник не помітили.
Що ж стосується вирішення проблеми платежів через фонди на території лікарень, то громадськість вже давно запропонувала шлях її вирішення − це запровадження практики відкритості та підзвітності фондів та лікарняно-профілактичних закладів про суми благодійних коштів, які були зібрані на території кожного окремого закладу охорони здоров’я та перераховані цим установам у якості благодійної допомоги.
Подібна практика дозволить побачити, що зібрані кошти і справді витрачаються на потреби медицини, відновити довіру до явища благодійності і, на перспективу, вирішити проблему недофінансування таких закладів.
На жаль, чомусь ця логіка не сумісна з баченням окремих керівників, або ж вони вбачають вигоду від стану невизначеності і не вирішують проблеми своїх установ кардинальними змінами.
Ми ж зі свого боку заявляємо, що й надалі відкриті до діалогу з керівництвом медичної галузі, готові наводити аргументи на користь прозорості та підзвітності, працювати над вирішенням актуальних проблем суспільства. Ми просимо ЗМІ також проявляти активну участь у цьому питанні, адже з проблемами у сфері медицини стикається кожен з полтавців.