Розмір тексту

Полтава пам’ятає Панаса Мирного

Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) Панас Мирний (Панас Якович Рудченко)

На мальовничій околиці Полтави Кобищанах знаходиться садиба видатного українського письменника Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка). Садиба й досі зберігає риси патріархальної старовини, яку любив письменник: невелике затишне подвір’я, чисті доріжки, одна з яких веде в садок і до озера внизу, дерев’яні віконниці...

Панас Якович народився у Миргороді в сім’ї дрібного урядовця. Навчався спершу в місцевому парафіяльному училищі, а з переїздом батьків до Гадяча — в тамтешньому повітовому училищі, яке закінчив 1862 року. Й одразу — на службу: Гадяч, Прилуки, Миргород. До 1865 року відносяться його перші літературні спроби: спершу щоденник, вірші й поеми, потім драми та проза.

1871 року Панас Якович переїздить до Полтави, працює в губернському казначействі, згодом — у Казенній палаті. 1872 року в галицькому журналі «Правда» з’являються перші друковані твори: вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав». 70-і роки стають періодом активної творчої діяльності молодого письменника. Він пише нарис «Подоріжжя від Полтави до Гадячого», оповідання «П’яниця», а спільно з братом Іваном, що прибрав собі псевдонім Іван Білик, — роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1880 року він опублікований у Женеві). Тоді ж таки написав повість «Лихі люди» («Товариші») (1875) і розпочав цикл оповідань «Як ведеться, так і живеться».

У наступне десятиріччя з’являється драма «Лимерівна», що зажила великої слави (надрукована 1892 року), оповідання «Морозенко», «Ка, зка про Правду та Кривду», повість «Лихо давнє й сьогочасне» (1897), йде праця над романом «Повія».

Найкращі свої твори Мирний написав у Полтаві, на своїй першій квартирі по вулиці Монастирській, у будинку № 14, який тепер не існує. Після одруження він переїхав у будинок № 8 по вулиці Малосадовій (нині — вулиця Короленка, будинок теж не зберігся), де прожив з 1889 по 1903 рік, коли придбав садибу на Кобищанах. З Кобищанів Панас Якович ходив на службу в центр міста через яри і гори або їздив власним конем по вулиці Кобеляцькій.

Крім службової та літературної праці, Мирний активно займався громадсько-культурною діяльністю. Він брав участь у спорудженні та відкритті пам’ятника І. Котляревському, в щорічних Шевченківських святах, у випуску часопису «Рідний край» (1905-1907) тощо. До речі, в цьому часописі він опублікував вірш «До сучасної Музи», поему в прозі «Сон», «Пригоду з «Кобзарем». У будиночок на тихій міській околиці, де письменник займався творчістю й любив відпочивати, бавлячи своїх дітей, надходили листи від багатьох видатних людей: М. Коцюбинського, М. Старицького, М. Лисенка, М. Садовського та ін. Тут бували Леся Українка, В. Стефаник, Г. Хоткевич, Олена Пчілка, інші учасники відкриття пам’ятника Котляревському в 1903 році.

Після революції П. Мирний очолював у Полтаві невелике дитяче видавництво «Зірка», одночасно продовжував службу в губфінвідділі. В серпні 1919 року, в умовах денікінського терору, письменник востаннє виступив з промовою на могилі Івана Котляревського. 20 січня 1920 року він тяжко захворів і за тиждень помер. Під сумні дзвони Успенського собору його ховали 30 січня на старому, так званому військовому кладовищі. Але 29 серпня 1936 року прах його було потривожено в зв’язку з тим, що цвинтар влада ліквідувала. Останки Панаса Мирного було перезаховано в Зеленому Гаю, на схилі гори, через яку ходив він у місто і де відпочивав. Пізніше рядом з ним було поховано і дружину.

З 1940 року в будинку письменника функціонує літературно-меморіальний музей, який до 1961 року очолював син письменника Михайло Панасович Рудченко. Ім’я Панаса Мирного надано у Полтаві вулиці, що веде до музею, школі № 8, міській дитячій бібліотеці.

За матеріалами «Полтавщина літературна»

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему