Солдат, що служив в Криму: Нас поставили під автомати, забрали нашу зброю

До Радіолокаційної роти А2057, що знаходиться в Щербанях, прибули два солдати, які проходили військову службу в Криму. Під час нашого візиту до частини, ми мали нагоду з ними поспілкуватися.

Полтавець Олександр Малин проходив строкову службу у Севастополі рік, а потім підписав там контракт і прослужив ще півроку.

На початку року біля військової частини, де служив Олександр Малин, з’явилися російські військові. Вони не захоплювали його частину, а просто стояли біля неї з автоматами, говорили, що охороняють її.

— Вони представилися нам не одразу, вже потім сказали, що з Російської федерації. Ми постійно чекали команди боронитися... У них було хороше озброєння, автомати Калашникова, — розповів Олександр Малин.

З Криму хлопець виїхав 9 квітня, а до Радіолокаційної роти прибув 15 квітня, мав можливість побути вдома з мамою, яка дуже хвилювалася за сина. Кожного дня відтоді, як в Криму з’явилися російські війська, Олександру доводилося по телефону заспокоювати неньку, невтомно повторювати: «Все буде добре». Не лише мама Олександра, а й він сам дуже радий, що відтепер служить неподалік від рідного міста.

Геннадій Хорольський, який також із Полтавщини, служив у окремій радіолокаційній роті міста Судак два роки. З Криму повернувся 24 березня, а у Радіолокаційну роту Полтавщини прибув 1 квітня.

Геннадієві, як і Олександру, пропонували перейти на бік російських військ, говорили, що дадуть квартиру та хорошу матеріальну допомогу. Але хлопець запевнив, що без вагань відмовився. Із його військової частини лише 6 військових із понад 30 відмовилися від пропозиції та не зрадили присяги — служити українському народу.

Олександр пам’ятає, як в ніч із 28 лютого на 1 березня до їхньої частини під’їхали російські військові:

— Під’їхав камаз без номерів. За їхніми словами, вони приїхали, щоб допомогти нам охороняти нашу частину від можливих атак сепаратистів і татар, — розповів Олександр.

Українські військові пояснили, що їх охороняти не потрібно. Але росіяни вважали інакше — загарбники вломилися до військової частини.

— Всіх поставили під автомати, забрали нашу зброю і поїхали. Командиру в спину приставили пістолет, — розповів Геннадій. — З частини вивезли автомати та боєприпаси.

Після захоплення та пограбування частини, ніхто не постраждав, хіба що честь та гідність військових. Команди боронити свою частину, чинити опір загарбникам, військові так і не дочекалися, їм сказали підкоритися.

Хлопцю важко відповісти, як потрібно було діяти в цій ситуації — підкоритися чи боронитися, але тоді б, можливо, пролилася кров українських військових, а чиясь мама не дочекалася сина додому.

— Якби одразу дали команду, ми б стріляли, — впевнено сказав Олександр.

Зараз Олександр і Геннадій знайшли нових друзів, встигли влитися у військовий колектив, який прийняв їх із гордістю та повагою.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»