Полковник з Полтави вважає, що Українську армію роками знищувала «рука Москви»

Полтавський зональний відділ Військової служби правопорядку створений у 2003 році на базі військової комендатури Полтавського гарнізону. Зональний відділ займається моніторингом та охороною військових об’єктів області (на Полтавщині близько 50 військових частин). Також, військовослужбовці даного відділу супроводжують військові колони.

Нині на службі у військовій частині служать 50 військовослужбовців.

Ми вирішили з’ясувати в якому стані зараз перебуває даний військовий об’єкт, які потреби мають військові та як будуть діяти у випадку окупації на території Полтавщини.

Приміщення зонального відділу Військової служби правопорядку

Потрапивши на територію частини, враження склалося гнітюче — старенькі автомобілі, брудно-жовте приміщення зонального відділу із старими вікнами на яких давно облупилась біла фарба. Із цієї трьохповерхової будівлі до нас вийшов полковник, начальник Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку Анатолій Клеценко, який провів нам невелику екскурсію військовим відділом.

Полковник Анатолій Клеценко

Опинившись в приміщенні, виявилося, що із середини ця будівля має ще гірший вигляд. Потріскана кахельна підлога, старі двері та темні коридори. Здавалось, що це декорації із радянського фільму, які забули змінити.

Про стан української армії ми поговорили із Анатолієм Клеценко в його кабінеті. Він розповів, що фінансового забезпечення від держави, не зважаючи на посилену роботу військових, не надходило.

— У зв’язку із суспільно-політичними обставинами, за декілька місяців посилилась оборона військових об’єктів, особливо там, де зберігається зброя, збільшилась кількість військовослужбовців, які заступають в наряд.

— Чого зараз потребують військові частини Полтавщини, зокрема, ваша?

— Великі проблеми в нас із речовим забезпеченням. Не все необхідне майно є в наявності.

— Що саме потрібно?

— Наприклад, камуфляж, берці, кашкети, подушки, матраци, ковдри. На сьогоднішній день ТСОУ (авт.: Товариство сприяння обороні Україні) допомогло нам трішки із пальним, розпочали шити нам військову форми.

— В разі, якщо на Полтавську область будуть чинитися загарбницькі дії, як ви будете діяти в цій ситуації?

— Будемо давати відсіч. Хоча в нас завдання специфічні, ми будемо боротися з ворожими диверсійними групами, це в першу чергу. Будемо брати участь у територіальній обороні. Також у наші обов’язки входить введення комендантської години під час воєнного стану.

— З диверсійними групами як саме будете боротися?

— Ми отримуватимемо інформацію від правоохоронних органів та органів державної влади, будемо блокувати і знешкоджувати диверсантів. Якщо розпочнуться воєнні дії, ми не будемо сидіти тут на місці, разом із іншими військовими будемо діяти. Ви маєте розуміти, що якщо це буде тотальний напад, то ми працюватимемо в загальній системі, це буде вже не територіальна оборона, а військова оборонна операція і керувати процесом буде не голова Полтавською ОДА, а командувач північним, або південним командуванням, як складеться.

— Анатолію Сергійовичу, дайте оцінку військовій техніці, яка знаходиться на території Полтавщини.

— В Миргороді є літаки СУ-27, бригада тактичної авіації; зенітно-ракетний полк в Кременчуці. Нового озброєння не надходило вже десятки років. Те, що є — застаріле. Завдання то можна виконувати, наскільки ефективно... Це питання риторичне.

— Скільки за радянських часів на території області було військових частин?

— Коли Україна тільки стала незалежною, було близько 100 військових частин. В половину скоротилась їхня кількість.

— Техніка, яка була на їхньому озброєнні, де поділася?

— Вона була вивезена із Полтавської області на бази-склади. А подальша її доля мені не відома, можливо, продали, на металобрухт порізали.

— Як гадаєте, доведення армії до нинішнього стану було ціленаправленим?

— Звичайно. Це робилося, оскільки Росія мала свої загарбницькі плани. Це не сьогодні трапилася ситуація, що вони анексували Крим, є загроза вторгнення на материкову частину. Мабуть, ця операція готувалася вже давно. Я вважаю, що одна із причин нинішнього стану армії, політика Росії — рука Москви. Такими темпами скорочувати армію, нічого не виділяючи, це було знищення. Моя думка, потрібно було модернізувати те, що залишилося, залишити найкраще для Української армії. Той бюджет, що роками приймався, був направлений на знищення того, що залишилося. І ще ж варто розібратися хто і що попродавав, адже була і краща техніка, а в Українській армії залишилася зовсім стара.

— Якого соціального захисту від держави потребують військовослужбовці?

— Ми, військові, розуміємо, що коштів у державі немає. Але по новому варто б було подивитися і вирішити житлово-комунальні умови військових. Оскільки, як не було квартир, гуртожитків так і не має. Більшість військовослужбовців у нас квартири знімають в місті, контрактники мають жити в гуртожитках, але цим ніхто серйозно не займається, навіть в нашій благополучній Полтавській області. Але, сподіваюсь, крига скресла, про Українську армію згадали і про її потреби не забуватимуть.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»