Розмір тексту

Як знищували Кременчуцький військовий ліцей, або «чєсті нє імєют»

Розміщуємо із незначними скороченнями статтю Едуарда Гожого про ситуацію із Кременчуцьким військовим ліцеєм

Хочу доповісти громаді наступне. 15 років тому на місці Кременчуцького військового ліцею зіяв вибитими вікнами занедбаний дитячий садок. З тих пір ситуація змінилась кардинально. До 2012 р. ліцей став авторитетним та поважним закладом обласного рівня, відомим далеко за межами області. Набір курсантів (в тому числі і дівчат), що в майбутньому складуть еліту українського війська (біля 60% з них продовжують навчання у вузах військового профілю), за ці роки зріс з 30 до 80. Виховано більше 400 випускників. Більшість з них стають висококваліфікованими фахівцями, офіцерами системи МО, МВС, СБУ. В 2003 році за значні досягнення у підготовці майбутніх офіцерів, активну участь ліцею у громадському житті міста та області він був урочисто нагороджений Прапором ліцею, який вручив начальник управління освіти і науки Полтавської ОДА Мірошниченко В.І.

Будівля ліцею була капітально відремонтована, створена потужна матеріальна база навчального процесу, були залучені кращі спеціалісти, вихователі, педагоги. Оснастили два кабінети з профілюючих дисциплін, обладнали клас вогневої підготовки, один з кращих в місті зал рукопашного бою, тренажерний зал, спортивне містечко. Було створено єдину в місті військову бібліотеку, комп’ютерний клас, по крихтам зібрана єдина в області колекція військового однострою (більше 200 екземплярів форми військовослужбовців різних часів, також багатьох іноземних держав), великий масив моделей озброєнь, зібрання військових відзнак, символів, нагород. Учбовий процес був пронизаний любов’ю до Батьківщини, рідного дому, шаною батьків. Обідня зала була прикрашена цілою галереєю картин обласних художників, а народознавча світлиця містила витвори фольклорної творчості, народні музичні інструменти, наглядні крилаті вислови видатних українців та була просякнута заповітами славетних козаків, настановами історичних постатей. В 2006р. на території закладу почалось зведення православного храму Святого Іоанна воїна, що стало новою віхою у відродженні духовно-історичних традицій, втіленні провідної ідеї виховання ліцеїстів на християнських моральних принципах та переконаннях. До речі, храм мали можливість відвідувати і місцеві прихожани. Тож, численні гості ліцею (а були тут і урядовці високого рівня, і зарубіжні делегації та посли різних держав, завітав навіть видатний конструктор Калашников М.Т.) мали нагоду оцінити якість навчального процесу, матеріальну базу ліцею та насолодитись особливою, майже домашньою атмосферою в затишних стінах закладу та в привітних, дружніх умовах спілкуванням з курсантами та їх наставниками.

З 2000р. ліцей набув обласного значення, виріс до Полтавського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Становлення, розвиток, зріст навчального закладу здійснювались під керівництвом начальника ліцею, педагога від Бога полковника Полякова Володимира Юрійовича, що стояв біля витоків створення закладу, був натхненником ініціатив, інновацій, втілення прогресивних сучасних навчальних процесів та технологій. Наставник, що своєю наполегливою, самовідданою працею разом з педагогічним колективом зміг досягти достатньо високого рівня та авторитету ліцею, не зважаючи на особистий величезний внесок, полковник Поляков залишився абсолютно скромною, відкритою та доступною для спілкування людиною, що завжди знайде час та можливість для комунікацій як з ліцеїстами та їх батьками, так і для зацікавлених людей зі сторони. Після спілкування з Поляковим В.Ю. в мене склалось враження, що навчання, виховання дітей, участь в їх житті — це для нього все. Це, і тільки це — його справжня місія,тйого вибір. Свого життя без улюбленої справи він собі просто не уявляє, навіть гіпотетично обговорити альтернативне життєве призначення — відмовився. Давно не зустрічав настільки фанатично відданого своїй професії, своєму дітищу педагога. Як відомо, до недавніх пір військових, та й педагогів, держава не дуже шанувала. І тільки останні події, загроза її цілісності заставили повернутись до армії обличчям. Але особисто для полковника Полякова, багаторічного і беззмінного начальника ліцею, доля підготувала особливі випробування. Мабуть, мріяв Поляков В.Ю. все життя виховувати справжніх чоловіків, дарувати ліцеїстам, дітям часто з малозабезпечених, неповних, неблагополучних сімей тепло своєї душі, вміння,знання, щиру допомогу в їх долях. В ці важкі часи він все-таки плекав надію й надалі розвивати, розбудовувати, славити свій ліцей. Але, не так сталося, як гадалося...

Знайшлися персонажі, які з метою зведення особистих рахунків з начальником ліцею Поляковим В.Ю., кинули всі сили, можливості, підключили особисті зв’язки з метою його усунення. Дії групи осіб та службовців були направлені як особисто проти Полякова, так і на дестабілізацію роботи ліцею з подальшою його ануляцією, часто носили ознаки особистої заангажованості, перевищення повноважень, службового недбальства, узурпації влади. Боротьбу з Поляковим очолила громадянка Дашко, онука якої було відраховано з ліцею фактично за нехлюйство, невідповідність вимогам навчального процесу та статуту ліцею, хоча з гуманітарних міркувань начальником ліцею йому була надана можливість піти за власним бажанням. Задля такої «високої мети» цією гіперактивною «правдорубшею» була навіть створена спеціальна громадська організація. Ініціатива по зміщенню Полякова з посади (яка вже планувалась для своєї, більш «зручної» кандидатури) була палко підтримана рядом чиновників районного та обласного калібру. Так, начальник управління освіти і науки ОДА Мірошниченко В.І., що донедавна виписував грамоти та нагороджував ліцей, зайняв діаметрально протилежну позицію, навіть погрожував скоротити фінансування ліцею, а він здійснюється з обласного бюджету. Чи не забагато бере на себе чинуша, одноособово вирішуючи долю закладу і чи не є це типовим проявом якраз зумисного підриву кадрового потенціалу оборонного відомства? Особливу роль в «цькуванні» Полякова зіграв очільник Автозаводського району міста Кременчука Коваленко В.М., який «вз’ївся» після відмови Полякова вступати в вересні 2010р. до лав Партії регіонів та брати участь в корупційних схемах, пов’язаних з капітальними вкладеннями при ремонті, реконструкції та планованому розширенні військового ліцею. Група «доброжелатєлєй» зуміла в своїх інтригах використати навіть Уповноваженого з прав дитини, надавши йому викривлені відомості та використавши його некомпетентність у військовій сфері. До усунення «всєлєнского зла» Полякова опосередковано були залучені і чиновники рівня повище: Момот І.М., Оніщенко В.В., Бабаєв О.М. та їх креатури, органи прокуратури з постійними і позаплановими перевірками, контрольно-ревізійне управління, санепідемстанція і т.п. «Запальничка» процесу Дашко скерувала більше 40 скарг (от би її енергію та в мирне русло!) на ім’я президента, міністерств оборони та освіти, генпрокуратуру, облдержадміністрацію, її управління і т.д. До речі, прорегіональна пані зараз, не повірите, перефарбувалась і стала активісткою Кременчуцького майдану! Цікаво, а в Києві вона хоч раз відмітилась? Можливо, в режимі «майданотуристки» на вихідні? І чи не координує сьогодні свої дії зі ставлеником Партії регіонів Коваленко або його наступником? Наче б і не на Мадагаскарі живемо, але радує різноманіття підвидів хамелеонів...

На жаль, колективні зусилля такої кількості авторитетних держслужбовців в поєднанні з ініціативами професійних склочників не могли не мати результату. І Полякова «пішли». Формальний привід — начебто конфлікт між ліцеїстами, який, подейкують, був спеціально спланований, а в подальшому вміло роздутий та використаний задля виконання «суперзадачі»- усунення начальника ліцею. Масштабність подальших подій вражає: протягом трьох тижнів було здійснено 12 перевірок різними інстанціями, іноді по 3 в день! Інструментом в руках зацікавлених осіб став, як зазначалось, Уповноважений з прав дитини, чиїми руками й було скеровано подання на Полтавську облраду щодо відсторонення начальника ліцею. До речі, сам уповноважений знаходився в ліцеї менше години (і це — з повномасштабною перевіркою), а висновки робив лише на базі вибіркових співбесід. Ну хто ж йому відмовить? Перемога! І 27.09.2012р. приходить розпорядження голови облради № 147 «Про відсторонення від виконання службових обов’язків Полякова В.Ю.» та наказ Головного управління освіти і науки № 130-к, а також була призначена обласна комісія для проведення службового розслідування. Комісія перевіряла господарство без полковника Полякова (з 4.10 до 24.10.2012р. він перебував в лікарні з кардіо-діагнозом), який зразу ж після хвороби одержав розпорядження голови облради № 166″ Про розірвання контракту з начальником Кременчуцького військового ліцею«. Він також був ознайомлений з наказом № 136-к ГУОН Полтавської ОДА і тоді ж (яка оперативність!) йому була видана трудова книжка з записом про звільнення. Тобто, в один день були видані розпорядження і наказ, перевезені з Полтави в Кременчук, заповнена трудова книжка і видана на руки. Аплодисменти із зали...

А що ж «нарили» ті 12 перевірок? Одні плюси. 52000 грн. спонсорських надходжень, облаштування душових кабін для ліцеїстів, будівництво каплички. А ще деякі дрібниці: немарковані швабри, немита підлога, не проведення гурткової роботи під час лікарняного. Пшик! Дивно і те, що позапланова перевірка фінансової та матеріальної частини відбулася із-за подій, які ніяким чином не пов’язані з фінансами. За-ка-зу-ха! Не саме ефективне використання перевіряючих органів, в чиїй компетенції є привід засумніватись. Займатись дурнею за кошти платників податків задля чиїхось амбіцій — чи не дуже «жирно» в наших скрутних умовах? Чи може в Кременчуці не залишилось кандидатів для моніторингу? А може на них просто «кишка тонка»? Ганьба!

Але, результат досягнуто. І для кого ж тин городили? Для кого розчищали площадку? Хто ж такий той кандидат на посаду, що за достойник, задля якого пожертвували Відмінником освіти України полковником Поляковим, до того ж нагородженим більш як 60-ма державними нагородами, відзнаками, почесними грамотами? Ось він — протеже регіоналів Марченко В.В., який на відміну від Полякова В.Ю., не має навіть вищої педагогічної освіти. Призначений він був, не пройшовши 3-місячного випробувального терміну, не знаючи закладу та його специфіки, прямо з посади вчителя фізкультури ЗОШ № 17, де директором — його власна жінка. Воістину, з кадрами в Кременчуці зовсім сутужно. До речі, всім відомо, що недільні наради з педколективом в ліцеї новий начальник проводить в «селекторному» режимі з залученням он-лайн консультацій дружини, в якої і педагогічного стажу-то побільше. Що ж, непогане ноу-хау сімейного розливу.

Що на рахунок здобутків та напрацювань? Чим же ознаменувалось 1,5-річне правління в ліцеї Марченка В.В.? З приходом на посаду фізкультурні здібності фігуранта «розквітли». Так, була розвалена група «Здоров ’я», в якій проводилось гартування дітей цілий рік, готувались марафони та напівмарафони. Керівник групи — ентузіаст, 72-річний прихильник здорового способу життя, який в свої роки долає марафонські дистанції та здатен зацікавити, захопити своїм хобі любого, пан Некрасов В.Н. вимушений був звільнитись. Також протягом пари місяців з початку правління нового шефа ліцей залишили: лікар Сайєд В.Р. (ліцей до сих пір функціонує без медпрацівника, через що безпека дітей, їх здоров’я перебувають в зоні підвищених ризиків), заступник по виховній роботі Ніколаєнко О.Л. (номери, які вона готувала були "перлиною«ліцею, а деякі з них збирали все місто), заступник по навчальній роботі Кукса Г.П., помічник по матеріально-технічному забезпеченню Дворніцкий Є.З., командир роти Дудник Н.В., керівник вокального гуртку Лаврухова М.А., водій Дон І.Г. Та інші працівники. Згадані спеціалісти були загнані в жорсткі рамки та неприйнятні умови, що унеможливило подальшу працю під керівництвом Марченка, який надав їм формальну можливість звільнення за власним бажанням.

За період господарювання Марченка В.В. до ліцею взагалі перестали зачисляти дівчат, що порушує принцип гендерної рівності (куди дивиться згаданий Уповноважений з прав дитини?) та й взагалі — прав Людини. Якщо при Полякові В.Ю. конкурс при вступах до ліцею доходив до 2,5-3 абітурієнтів на місце, то при новому очільнику було ледве набрано 40 курсантів (1абітурієнт на місце). Але саме «цікаве» не це. Для того, щоб залишатись навчальним закладом обласного підпорядкування ліцею необхідно здійснювати набір з розрахунку 70% абітурієнтів — з області, 30%-з міста. Не знаю, чим думав і чи думав новий начальник ліцею, коли в останньому наборі порушив цю пропорцію на користь міста. А це дає підстави підпорядкувати ліцей кременчуцькій міськраді, де, вірогідно, його і зовсім доконають. А може задум більш «тонкий» — в майбутньому прийняти ліцей в обійми ЗОШ № 17 з подальшим її розширенням? В недавні часи в Міністерстві оборони царювали українофоби на чолі з «гражданінам Расії» Лєбєдєвим, що цілеспрямовано розграбовували військове майно, обеззброювали Україну, зумисне оголяли східні кордони країни, а ще не вкрадене виводили до Криму. В цей час в провінції, користуючись моментом та з потурання влади, місцеві царьки добивали як не останній військовий заклад на Полтавщині, зумисно підриваючи кадровий потенціал армії, паралізуючи зусилля по становленню, вихованню майбутнього нації — молодих відданих Вітчизні патріотів. Чи не пора звернути на діяльність тих казачків увагу компетентним органам ? Принагідно хотілось би з’ясувати, куди потихеньку «щезають» експонати з вищезазначених колекцій однострою, уніформи, макетів, нагород, відзнак? А де ж в цей час знаходилась скандально відома «правдорубша» Дашко? Чому б їй не «майданути» вотчину Олега Мейдановича Бабаєва? Пора розшевелити це застійне кременчуцьке болото, відлюструвати заскорузлий чиновницький пул. Може втратила кваліфікацію? Жену від себе думки про подвійні стандарти, асоціації з вибірковістю боротьби за справедливість, замовним характером минулих поривів, ініціатив та оцінок. Майдан — це лакмус, який проявить кожного, виведе пристосуванців на чисту воду... А в Кременчуці ж — «на манєже всьо тє же». Якась іграшкова там люстрація,"понарошку«. Історія належно оцінить подіі: і тут, і там, дії кожного. Зачекаємо...

4-го березня було опубліковано звернення колективу Полтавського обласного ліцею з підвищеною військово-фізичною підготовкою до голови Полтавської обласної ради пану Вороні П.В., де викладено незгоду з методами та наслідками управління нового начальника ліцею.

Це — «крик душі», остання крапля, що переповнила чашу терпіння колективу. Недовіру виказати спонукали кричущі обставини, не сумісні з високим званням Педагога. Так, паралельно з політикою виживання з ліцею «неугодних», що набрало масового характеру, прорегіонально зорієнтований Марченко догоджає Партії регіонів, примусово «впарюючи» вихователям канцелярські вироби з символікою саме цієї партії. Далі — більше. Пропало дві масо-габаритні моделі пістолета Макарова з опломбованого класу вогневої підготовки (ціна — більше двох тисяч гривень за одиницю, куплено на кошти обласного бюджету). На місцевому звалищі діти знайшли деталі учбових парашутів та макетів зброї, які раніше використовувались в навчальному процесі. В спілкуванні з курсантами та співробітниками очільник переходить на ор, не гребуючи іноді не самою нормативною лексикою. В ліцеї панує атмосфера нетерпимості до «інакомислія», до вихователів, курсантів їх батьків, що мають власну, відмінну від керівника ліцею життєву позицію, світогляд. Почалося «полювання на відьом». По результатам вищезгаданого звернення вихователю Лукіянчуку А.А. була оголошена догана, звісно з іншого формального приводу, а вже 19 березня він був звільнений. Дещо раніше був звільнений ще один «підписант» Паранов С.Н. На вихователів Березіна М.Ю. та Малюка А.А. були складені акти про незадовільний санітарний стан розташування, інші надумані порушення, що в майбутньому, ,впевнений, стануть підставами для звільнення. «Нє митьйом, так катаньєм» — мудро-о-о!!! Крім того, був звільнений старший вихователь Гамма О.В., полковнику Зіброву Г.М. також була оголошена догана. Нікого з зазначених співробітників не було ознайомлено з матеріалами службових перевірок, просто складались акти, також недоступні для них. Командир роти Березін М.Ю. знаходиться на лікарняному, вихователь Зібров М.Г. — на навчанні, тому вони тимчасово недоступні витівкам начальника. Подивимось, що підготовлено для них після повернення до ліцею. Наголошую: це вже друга потужна «зачистка» педколективу, яка органічно корелюється з концепцією вбивства ліцею. Скоро нікого буде звільняти... А курує процес все та ж дама, яка регулярно моніторить та погоджує звільнення. Неприємно було взнати, що її підтримує Пилипенко В.І., людина в Кременчуці відома. Володимир Іванович, ми бачили ваш намет на Майдані. Респект. Але, мітингувати, а тим більше будувати та просувати на ринку позашляховики — це про Фому, а займатись вихованням дітей — це про Єрьому, тут «внєдорожниє мєтоди» не прийнятні, «джипєрскіє підходи» не актуальні — сфера дуже чуттєва! Не красить вас ваш відгук про вихованців ліцею : ... «такі ліцеїсти проср... Крим...» Довожу до вашого відома, що три випускники ліцею сьогодні несуть бойову службу в спецпідрозділах на території Криму в дуже складних умовах. Їм буде "приємно«взнати про вашу оцінку. Відомі ваші дорікання на адресу Полякова з приводу буцімто відсутності національно-патріотичної складової навчального процесу. Інформую. Серед курсантів Вищої військово-морської академії ім.Нахімова, що під час підйому Андрієвського стягу гордо заспівали гімн України, був і учень Полякова — Головаш Богдан. Чули ми і про скандал, пов’язаний зі збором коштів для протестувальників та про безрезультатні спроби громади одержати від вас відповідь на ряд незручних запитань. Ніяково запитати, хто ж був касиршею? Не зрозуміло,чому так захоплено створюєте атмосферу нетерпимості навколо Полякова? Просвітіть, не дайте померти невігласом! Часом не тому, що до вас не дійшло запрошення на урочисті заходи з приводу ювілею ліцею? Прошу не плутати ідеологію колотнечі, помсти з революційною доцільністю. Раджу перенести дискусію в публічну площину, а не сичати з-під лоба. Зарано самозвані лідери монополізували право на істину, забувши надати слово опонентам! Хочу згадати ще один ганебний випадок. 18.09.2013р. старшим вихователем Матвієнком І.І. було побито ліцеїста Махіброда М. Після звернення трьох ліцеїстів до телеканалу «Візит» та виходу сюжету в ефір з ними та побитим ліцеїстом, а також їх батьками, була проведена відповідна «робота» і все тимчасово затихло. Як чомусь принишкли і «блюстітєлі моралі і нравствєнності». Ось така правда життя.

Попереднє керівництво армії з Партії регіонів наполегливо, з завзяттям, вартим Нобелівської премії, розвалювало, нищило армію, маючи військовослужбовців за «генетичне сміття», а дрібні чинуші на місцях «точили» її на своєму рівні. Ці бездушні «юзери» вже взяли все, що могли, відтиснули до останньої краплі, але все не заспокояться. Тепер вже і діти, сьогодні курсанти, а завтра — захисники Вітчизни стали об’єктом посягань, ціллю. Як результат — в тому ж ліцеї виникають спроби втечі з навчання, небажання присвятити своє життя військовій службі, адже престиж професії, її авторитет падає. Як наслідок — деформована уява про армію та службу призвела до того, що не більше 5-ти чоловік з чотирьох десятків випускного курсу збираються поступати у військові виші. Рівень навчання в ліцеї впав до рівня загальноосвітньої школи, адже зникає військова складова учбового курсу. Хто ж закриє цей театр абсурду? Хто ж захистить колиску і без того беззубої армїї?

Поки самозакохані псевдопатріоти кравчуки (що обезголовили оборону України, залишили її беззахисною перед ризиками сучасного світу, відкинувши до ніг супердержав — гарантів безпеки) та їх наступники надувають щоки від своєї значимості, уповаються підвищеною до них увагою та претендують на звання «духовних лідерів нації », поки нерішучі згорблені «соплежуї», не здатні на вчинки, на симетричну відповідь ворогу, не спроможні взяти відповідальність за долю країни, «жеманнічають» та заграють з занадто консервативною бабусею Європою, агресивна Росія грубо глумиться над і без того зґвалтованою і пограбованою Україною (відтяпавши уже Крим) та зазіхаючи на все останнє.

Поки цнотливі на напівзігнутих пацифісти, «толерасти», «староннікі фєдєратівнава устройства гасударства» зважують: на оборону, на лубріканти чи на наглядну агітацію щодо майбутніх виборів потратити залишки держбюджету, кремльовські фріки розпинають нашу країну, перманентно випорожнюючись на суспільну думку та міжнародну реакцію. Оце так витверезник для наївних та багатовекторних мрійників...

Поки політкоректні персонажі старої засаленої колоди, архаїчні члени «клубу збитих льотчиків», політичні лузери, що десятиліттями знаходились у владі, день і ніч розмірковують, чим би ще здивувати електорат і яку б коврижку йому підкинути та «рищуть» в пошуках свого нового місця під сонцем, десь в Кременчуці руйнують, обнуляють невеликий, але такий важливий в сучасних реаліях ліцей.

Чи не пора громаді зковирнути, каналізувати всю цю україноненависницьку банду комплексно та комплектно (всю і одним махом). Громадо, випрямся, прокинься!!!

В цей скрутний час, коли центральна влада деморалізована, перелякана та дестабілізована, коли вона ковтає та ковтає те, що їй зкормлює Кремль, коли моральні цінності девальвовані, зростає роль місцевих рад, громад, які часто беруть рятівні, стабілізаційні функції на себе. Тож, пропоную визначитись! Це є момент істини, тест на зрілість! Є сподівання що обласний депутатський корпус, який замість усунення з посади після серії резонансних подій і публікацій чомусь знову продовжив контракт Марченку (сумнівно, що його проф-ефективність вища ніж у звільнених ним співробітників) схаменеться, заглибиться в суть проблеми, займе державницьку позицію, проявить далекоглядність, прозорливість, вищу ступінь відповідальності, що дозволить зберегти Полтавський обласний військовий ліцей в системі духовно-патріотичного виховання молоді області та відновити справедливість. Очікуємо на виважену, мудру позицію обласного керівництва в цій важливій, але занадто крихкій сфері.

Віримо: інтереси громади, здоровий глузд, тверді переконання в нагальній необхідності зміцнювати обороноздатність країни, а, значить, і в підготовці, вихованні, навчанні майбутніх захисників Вітчизни, візьмуть гору над бажанням купки недолугих управлінців, бездушних солдафонів та інших затятих українофобів розвалити,"злити" військовий ліцей. Не дайте їм насолодитись наругою!!! Надія жевріє... Вона вмирає останньою...

Останнє. 4-го березня в мережі було презентовано відео, де нетверезий напівголий командир роти Шелудченко «гєроічєскі» викликав на поєдинок підлеглого ліцеїста, паралельно виконуючи немислимі «па» та витанцьовуючи бойовий краков’як.

Реакції Марченка — «нуль». Мабуть, все відбувається планово та прогнозовано, в рамках розробленої начальником концепції «розвитку» ліцею. Що ж, тоді продовжимо відеоряд. До перегляду запрошується і відома сутяжниця (біля півсотні скарг, в тому числі три — на ім’я президента), яка досі не цурається розповсюджувати плітки про нібито педофільну схильність попереднього начальника ліцею. Зверніть увагу на лексику та термінологію. Не батогом, так пряником. Таке ось своєрідне бажання сподобатись, схиблене, ущербне бачення методів налагодження комунікації з дітьми.

З повагою до громади та презирством до «шкідників» без честі, сумління, роду, прапору.

Едуард ГОЖИЙ, член ВО «Майдан» /посв.№ 9599/

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему