Розмір тексту

Не просто художник, а солдат

Станіслав Ремчуков Станіслав Ремчуков | Фото: Наталія Жовнір

Напередодні свята Перемоги колишній учасник бойових дій Станіслав Ремчуков відсвяткував свій 85-річний ювілей

Напередодні великого свята — 65-річчя нашої Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками учасникові бойових дій Великої Вітчизняної війни, відомому полтавському художникові, який впродовж 9 років очолював Полтавську організацію Національної спілки художників України Станіславу Ремчукову виповнилося 85 років. Народився він 6 травня 1925 року в станиці Переяславській Брюховецького району Краснодарського краю. 

— Мені пощастило, що я жив у таких містах Північного Кавказу, як Єсентуки, Гагри, Мацеста, Сочі, — розповідає він. — Із Сочі після закінчення 9 класу, у липні 1942 року, мене, 19-річного, достроково призвали в армію — і на фронт.

На фронтах Великої Вітчизняної війни Станіслав Ремчуков був зв’язківцем-телефоністом. Воював він у складі 271-ї стрілецької дивізії та 2-ї гвардійської Таманської дивізії імені Калініна.

Станіслава Ремчукова вітають учасники творчого центру Наталії МайСтаніслава Ремчукова вітають учасники творчого центру Наталії Май

— Під Анапою мене поранили в груди і в ногу. Тому я й не дійшов до Берліна. Так вийшло, що тільки на Північному Кавказі я брав участь у боях. Після закінчення війни мене п’ять разів запрошували у Москву на паради Перемоги — на Червоній площі помахати рукою своїй дивізії, — продовжує Станіслав Георгійович. 

Після поранення Станіслав Ремчуков лікувався у госпіталях Краснодара, Кисловодська і Сочі. Коли поїзд, у якому його везли, повернув на Сочі, Станіслав запитав у провідника, куди їдуть, і коли дізнався, що в Сочі (звідки його й забрали на війну) — дуже зрадів. 

Ювіляру — від колегЮвіляру — від колег

— У поїзді мене сильно трясло, я замерзав — малярія була чи щось інше — вкривали шинелями, зібраними зі всього вагону, — згадує фронтовик. 

У Сочі Станіслав потрапив у госпіталь — колишній санаторій № 1. Після лікування Ремчукова відправили навчатися у піхотне училище під Астрахань. При розформуванні наш герой демобілізувавався з армії і повернувся до мирного життя, яке привело його у Львів.

— Туди приїхала на роботу за розподілом моя наречена Марія Кончукова, — пояснює Станіслав Георгійович. У нас із нею навіть прізвища співзвучні, — всміхається.

Була Кончукова — стала Ремчукова. У Львові закохані одружилися.

— Коли у Краснодарі дізналися, що Марійка вийшла заміж, їй дали нове направлення — у Полтаву. Я був не проти: знав, що Полтава — хороше місто, з чудовим кліматом. Ми з дружиною залишили Львів і перебралися у Полтаву. Після того багато нових Ремчукових з’явилося... 

Станіслав Ремчуков нагороджений двома бойовими орденами і багатьма медалями. З 1951 року живе і працює в Полтаві; будучи головою Полтавської організації Національної спілки художників України, допоміг у творчому становленні багатьом молодим художникам. Разом із Віталієм Шаховцовим (пізніше долучився Андрій Сербутовський) Станіслав Ремчуков був фундатором Полтавської мистецької організації — до них, кажуть, художнє життя у Полтаві ледве жевріло, а з ними піднялося на неабияку висоту. 

Нахил до малювання Станіслав Ремчуков проявив ще у школі, перші графічні спроби зробив під час служби у Армії. Після демобілізації він закінчив школу і вступив до Харківського державного художнього інституту на графічний факультет. Потім працював переважно в галузі політичного плакату та книжкової графіки. Добре відома його серія ліногравюр «Міста і села Полтавщини». Станіслав Ремчуков — учасник багатьох обласних, республіканських та зарубіжних виставок. В останні роки надає перевагу живопису, активно зайнявся мініатюрою, передаючи красу Полтавщини, багатство її природи. У Києві, в Будинку художника, експонувалася виставка «200 мініатюр Станіслава Ремчукова». Професор художньої академії Гурін сказав тоді, що посилатиме студентів у Полтаву, щоб вони розуміли, що таке живопис. 

Символічно, що саме напередодні 65-го Дня Перемоги у Салоні Національної спілки художників України по вулиці Жовтневій у Полтаві відкрилася ювілейна виставка картин Станіслава Ремчукова. Ветеран святкує Перемогу і свою 85-ту весну. На відкритті вернісажу колишнього фронтовика вітали піснями на воєнну тематику — найбільше про Перемогу — юні співачки із творчого центру Наталії Май.

Картина Станіслава Ремчукова
Картина Станіслава Ремчукова
Картина Станіслава Ремчукова
Картина Станіслава РемчуковаКартини Станіслава Ремчукова

Сьогоднішній голова Полтавської організації Національної спілки художників України Юрій Самойленко вручив ювілярові вітальну телеграму, яка надійшла з Києва, від правління Національної спілки художників України. Від військового комісаріату Полтавської області ювіляра — фронтовика привітав Микола Авраменко. 

— Це не тільки художник — це солдат, — сказав він.

В експозиції виставки Станіслава Ремчукова представлені роботи різних періодів — тут є і студіювання, і твори, виконані в складних техніках, і серія графіки. Всього виставлено біля 300 робіт. 

Знакове й те, що ця виставка експонується саме у Художньому салоні на Жовтневій — адже тут розпочиналося і розвивалося образотворче життя Полтави. 

— Головне, що я не порушив клятви, даної Батьківщині, — розмірковує колишній учасник бойових дій Станіслав Ремчуков. — Навіть не уявляю, щб могло бути інакше. З дев’ятого класу ми думали про те, щоб стояти проти ворога, і добросовісно це виконали. Спасибі всім моїм товаришам — однополчанам за те, що все у нас вийшло правильно, чудово!

Наталія ЖОВНІР, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему