Розмір тексту

«Фортеці» у полтавських небесах

Пам'ятний знак воякам антигітлерівської коаліції, які брали участь у операції Френтік Пам'ятний знак воякам антигітлерівської коаліції, які брали участь у операції Френтік | Фото: Дар’я Розумняк

Надворі був 1944 рік. Німецькі війська відступали, лишаючи по собі міста і селища, які ще не так давно були лініями оборони та стратегічними пунктами.

Полтава, що вийшла з-під німецької окупації 23 вересня 1943 року, в цей час лежала в руїнах. Щоб загальмувати темп просування радянських частин, німецькі війська знищують за собою усе, що може стати у пригоді визволителям. У нашому місті, окрім жахливого мародерства, зрівнювання з землею цілих районів, особливо активно відбувалося нищення стратегічно вигідного обом ворогуючим сторонам аеродрому

Зі спогадів лейтенанта ВПС США Карла Леухорна дізнаємося: «Відступаючи, німці залишили за собою руїни. Всі аеродромні ангари були перетворені на купи брухту чи щебеню, і більшість житлових приміщень або спалено, або зруйновано». 

Старі капоніриСтарі капоніри

Проте війна висунула свої вимоги: для подальшого просування союзних військ на територію Німеччини та її сателітів необхідні були бомбардування. Водночас справді дієві, а головне масові дальні бомбардувальники для таких цілей мали США, які гостро потребували аеродромів для своєї авіації на території Європи. Так виник задум операції «Френтік», метою якої було здійснення бомбових ударів американськими літаками, що користувалися б радянським аеродромом у Полтаві як проміжним (а згодом і основним).

Спочатку планувалася тільки дозаправка літаків у Полтаві, проте потім коло співпраці радянських і американських військових невпинно росло. За два місяці величезна територія так званої 169-ї авіаційної бази особливого призначення, до якої увійшли аеродромні системи Полтави, Пирятина, Карлівки та Миргорода була перетворена із руїни на місце зустрічі двох військових машин — радянської та американської. На перевірку готовності бази до прийому американських бомбардувальників у травні 1944 року приїздив навіть Еліот Рузвельт — син президента Франкліна Рузвельта. 

Вже 2 червня 1944 року аеровузол Полтавщини прийняв 750 перших літаків В-17 «Фортеця» та В-24 «Визволитель», що повернулися із бойового вильоту на об`єкти у Східній Європі. Значна частина з цих літаків, поповнивши запаси пального, повернулася на свої бази в Італії. На Полтавщині у рамках операції «Френтік» мали лишитися 350 бомбардувальників та авіакрило прикриття (200 винищувачів). Планувалося здійснити з Полтавщини близько трьох тисяч бойових літако-вильотів на бомбардування об`єктів у Румунії, Угорщині, Німеччині. Аеродромом для бомбардувальників став саме полтавський, що мав гарну злітну смугу, велику кількість капонірів. Частину із цих споруд можна помітити і зараз на околиці вулиць Другої Черепичної, Донченка. Кмітливі полтавці тепер використовують затишок старих капонірів як городи.

Американський бомбардувальник В-17Американський бомбардувальник В-17 «Фортеця»

О. Р. Пермінов О. Р. Пермінов

Із першими вдалими бомбардуваннями американців німці посилили свою розвідку, вивчаючи аеровузол Полтавщини. Над Полтавою неодноразово помічали німецькі літаки-розвідники. Вже через кілька днів почалися й перші бомбардування. Робити таємницю з перебування на Полтавщині потужних американських бомбардувальників було фактично неможливо. Важко було не помітити навіть один тридцятиметровий бомбардувальник, годі вже й казати про цілі авіаланки (навіть замасковані). Вже 21 червня, майже за двадцять днів після початку операції, над Полтавою і Миргородом з`явилися, німецькі аерофоторозвідники — вірна ознака нападу, що планувався. Командир 169-ї авіаційної бази особливого призначення (серцем якої і був полтавський аеродром) О. Р. Пермінов звернувся до американського командування із пропозицією евакуювати бомбардувальники на інші аеродроми. Проте союзники пропозицію не прийняли — дали лише наказ про посилення готовності ППО та розосередження важких бомбардувальників на самому полтавському аеродромі. Вірогідно, не останнім був фактор незвичності умов — американці, аеродроми яких здебільшого були поза межами досяжності німецької авіації, не зважали на постійну загрозу. Вірогідно, у багато разів були переоцінені і можливості ППО.

Трагедія сталася в ніч з 21 на 22 червня. О 23 годині ночі стало відомо про наближення зі сторони Києва близько 120 німецьких бомбардувальників. Свідком атаки на полтавську авіабазу став Олександр Миколайович Шпіка: 

— Наліт розпочався уночі. Спочатку почали бити наші зенітки, проте важко було сказати чи влучали вони хоч у щось. Німці одразу скидали освітлювальні бомби на парашутах, через що увесь аеродром і навколишні вулиці стали абсолютно світлими, мов удень. Зі сторони аеродрому раз по раз лунали вибухи, звідти мов світилося все. Німці бомбили не дуже точно — окремі бомби падали поза злітними смугами та капонірами (це побачили вже на ранок). Іноді літак проходив над «поселенням» (район вулиці Другої Черепичної у часи Другої світової у народі звався «посёлок» — авт.) і стріляв із кулеметів просто по хатах. Зенітки змовкли швидко. Не було і прожекторів — чи то вони губилися у сяйві пожежі, чи то просто не працювали. Ми сховалися під столом у хаті, коли у будинок потрапила міна. А мене матір забрала до сховища, виритого прямо у садку, де можна було перечекати авіаналіт. 

Син полку 169 авіабази особливого призначенняСин полку 169 авіабази особливого призначення

Вірогідно, операція зі знищення полтавського аеродрому була спланована ретельно — першими бомбами було знищено командний пункт ППО, одразу зруйновано злітні смуги для винищувачів, які так і не змогли захистити аеродром. Німецькими бомбами було підпалено склад пального, кілька інших складів. За годину 40 хвилин нальоту було вбито близько 30 радянських пілотів та наземної обслуги, загинуло 3 американці, які дорожили власними життями куди більше за дорогі бомбардувальники (яких було знищено 44 та ще 25 ушкоджено). Загинули й три журналісти — Струнніков, Кузнецов та Лідов (іменем якого названа одна з вулиць міста). На полтавському аеродромі згоріли також 15 радянських винищувачів, злет яких під бомбардуваннями був неможливий.

З таких Хейнкель-111 на Полтаву влітку 1944 року сипалися бомбиЗ таких Хейнкель-111 на Полтаву влітку 1944 року сипалися бомби

Інші аеродроми авіавузла врятувала хмарність (через що уся величезна група Хейнкелів-111 атакувала лише Полтаву). Того дня на Полтаву було скинуто 27 тисяч бомб, серед яких були і надновітні «метелики» (що спрацьовували із запізненням або на вібрацію від ходи людини). 

Німецькі літаки скидували на Полтаву спеціальні авіабомбиНімецькі літаки скидували на Полтаву спеціальні авіабомби, які спрацьовували від людських кроків

Усього операція «Френтік» мала шість етапів. На жаль, плідна співпраця радянської і американської сторони у Полтаві обірвалася досить швидко. Через супротив радянської сторони у допомозі повсталим Варшави силами американських з`єднань з полтавського аеродрому та провал демонстрації потужності американської авіації для СРСР 14 вересня 1944 року операція була згорнута.

Водночас Полтава продовжувала бути опорним пунктом ВПС США ще навіть узимку 1944 року. У колах американських журналістів Полтаву тривалий час іменували «американським представництвом у СРСР». Остаточно американське обладнання та спеціалісти були евакуйовані з Полтавщини навесні 1945 року, коли доля Німеччини вже була цілком передбачувана. На Полтавщину та 169-ту авіабазу особливого призначення вже насувалася «залізна завіса»...

Олександр КЛІМОВ, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему