Нормальна реакція на події в Україні — завмирання

Переживши революцію, українці опинилися на порозі можливого воєнного конфлікту. Не встигнувши оговтатися від одного стресового фактору, люди змушені переживати інший. І не відомо скільки ще він буде тривати і чим закінчиться. В цей період важливо зберегти свій внутрішній спокій та психічне здоров’я. Про те, як це зробити нам розповіла Лілія Жовтовська, професор кафедри психіатрії, наркології та медичної психології УМСА.

— Лілія Валентинівно, до якої реакції можуть призводити стресові фактори в Україні?

— Звичайно, що під дією таких стресогенних факторів є реакція на стрес. Якщо гостра дія стресу продовжується, то є велика ймовірність розвитку розладу адаптації. Розлад адаптації може проявлятися різноманітним комплексом емоційних та соматичних реакції, тобто, і тіло реагує, і емоції, і це відбувається на поведінковому рівні. Всі сфери психічної діяльності задіяні, окрім того, це вмикає ще й когнітивну сферу, тобто, як людина про це думає, які способи реагування обирає — це також важливо. Розлад адаптації проявляється в різних варіантах — є короткотривалі депресивні реакції, а є затяжні, є порушення емоцій і поведінки — спектр різноманітний в залежності від чинників, які спричинили цей стан. Є ще один посттравматичний стресовий розлад — це розлад, що розвивається внаслідок дії дуже сильних, раптових, психічних травм, таких як стихійні лиха, участь у бойових діях, воєнних операціях. Ми зараз говоримо про ситуацію, яка в нас відбулася, коли сотні людей приймали участь у бойових діях, мало того, дуже багато людей були свідками цих подій. Посттравматичний стресовий розлад розвивається не лише в тих людей, які безпосередньо приймали участь в тих подіях, він не менш виражений у тих, хто це бачив.

— Після одного стресу, у нас інший — проблеми в Криму. І ніхто не знає чого нам очікувати далі, оцей період невизначеності нашого майбутнього лякає найбільше.

— Звичайно, невизначеність завжди лякає. Зараз ситуація непроста і невизначеність — це дуже сильний стресовий фактор розвитку тривожного очікування. Це реакція на ситуацію, ми зараз не говоримо про хроніфікацію психічних порушень, це реакція на реальну загрозу, вона є природною. В людини вмикаються захисні механізми. Вони є різними — це боротьба, втеча і третя, коли неможливо ні боротися, ні втекти — це завмирання, ніби заморожування. В нинішній ситуації боротися ми не можемо, втікати немає куди тому наша реакція завмирання. Вона найбільш невизначена в часі, скільки ми ще будемо очікувати невідомо. Організм працює на підвищених адаптаційних ресурсах, тривога має мати вихід в якихось діях, а ми не можемо діяти і ця енергія блокується.

— Де шукати вихід?

— Це нормальна реакція на реальну загрозу. Але щоб уникнути її хроніфікації, варто знайти для себе в тому просторі, де ми знаходимося, безпечний простір і займатися якимись ресурсними речами, які б приносили задоволення, якусь розрядку для заблокованої енергії. Це може бути вирощування квітів, інші речі, які б могли реалізувати нашу енергію, наприклад, заняття спортом. Організм, в разі посилення небезпеки, має бути готовим до неї, а для цього він має бути ресурсним. А ресурс — це режим відпочинку. Постійна тривога призводить до виснаження організму, тому варто подбати про відпочинок у безпечних умовах. Звичайно, велике значення має підтримка родини, однодумців, людей, які підтримують, з якими почуваєшся комфортно. Тривогу наодинці важче пережити, ніж коли розділяєш її з іншими. Людина має усвідомлювати, що там небезпека, а місце її проживання безпечне.

— Незрозуміла реакція деяких кримчан — біля них ходять люди з автоматами, в повній амуніції, в жителів півострову журналісти запитують, чи не лякає їх така ситуація, а вони відповідають, що військові їх захищають. Люди наскільки налякані інформацією із ЗМІ про фашистів та бандерівців, що готові жити під дулами автоматів, як цю реакцію можна пояснити?

— Тут немає однозначної відповіді. Я думаю, що серед них є дійсно люди які вважають, що їх захищають від якогось ворога. Люди, які так вважають, дійсно почувають себе у безпеці. Інша категорія людей, яка так не вважає, перебуває в постійному стресі.

— Між українцями, які живуть в центральній Україні та на півдні, виникають суперечки, оскільки ЗМІ показують їм різну картину дійсності в яку вони вірять. І при спілкуванні, при обговоренні кримських події виникає непорозуміння. Як зберегти відносини, якщо погляди на одну ситуацію кардинально різні?

— Не просте питання. Відбуваються «воєнні» дії на рівні інформації. Звичайно, в кожного є своя правда і це також варто враховувати — кожна людина має свій сформований погляд на певні речі. Хтось змінив погляд, але лишаються й ті люди, які бачать її так, як і до революції. Показуючи правду, реальність людям, які в неї не вірять, ними ж і не сприйматиметься, вони хочуть вірити в те, в що хочуть. І тут дуже важко знайти спільну мову. Звичайно, доводити свою точку зору мало корисно, але можна спокійно показувати правду, розказувати, що є інші точки зору і на все можна подивитися з різних сторін. Переусвідомлення того образу, в який людина вірила, відбудеться не одразу, це процес не простий.

— Як зберегти віру у світле майбутнє, коли важко вірити в щось хороше?

— Головне зберегти внутрішній спокій, оскільки саме спокій дає людині ресурс протистояти, коли ситуація стане ще напруженішою. Тому зберігайте внутрішній спокій, щоб вистояти в цих умовах.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»