Викладач УМСА безкоштовно лікує поранену учасницю Майдану

Іван Полтавець був не єдиним серед протестучих, хто отримав поранення під час спроби штурму Полтавської ОДА 19 лютого. Громадська активістка Ганна Мантрова того вечора отримала поранення від двох світлошумових гранат, які бійці ВВ кинули їй під ноги. Зараз дівчину лікують двоє друзів та викладач Української медичної стоматологічної академії.

— Я беру участь у спротиві з 24 листопада, перші два місяці провела у Києві. Найвідоміші події Майдану проходили на моїх очах. Приблизно з початку лютого я повернулася до Полтави, і приєдналася до місцевих протестувальників. 19 лютого я також брала участь в акціях протесту інформаційного характеру, бачила і як палили символіку з обласного офісу Партії регіонів. Це, певно, «розігріло» тих 20-30 хлопців — переважно, футбольних хуліганів, які потім спробували штурмувати Полтавську ОДА. Пам’ятаю, як лідери полтавського Майдану намагались їх заспокоїти, щоб попередити насилля, серед них був і мій хлопець — він теж майданівець. Я хотіла його забрати звідти, але якраз тоді пішли у наступ силовики, стали кидати гранати. Я не розумію, навіщо було їх кидати у людей, якщо велика частина «штурмовиків» стала тікати від однієї тільки появи бійців ВВ. В результаті біля мене вибухнули дві гранати.

Одна вибухнула трохи ззаду, інша трохи спереду. Вибухом мені обпекло обличчя і пошкодило ногу. Я побігла звідти у напрямі дороги, і зупинилась лише біля магазинів навпроти Євронамету. Стала телефонувати своїй неповнолітній сестрі, яка також була на Майдані і яку також могли поранити. Там мене і знайшли мої друзі — Богдан Вєдюк та його дівчина Настя. Богдан вже кілька років вчиться в УМСА, і вирішив мені допомогти. Він одразу відправив свою дівчину до аптеки за медзасобами, а сам подзвонив своєму викладачу — Гаврильєву Віктору Миколайовичу, хірургу-стоматологу вищої категорії. До лікарні не стали звертатись, бо боялись що в міліція буде забирати звідти постраждалих, як це робиться в Києві.

Першу допомогу мені надали вдома у Богдана. Очистили рану, зашили розриви. Вже близько тижня вони продовжують мене виходжувати, роблять перев’язки, уколи, причому роблять це абсолютно безкоштовно. Гривень 800-900 вже пішло на ліки, але ці гроші мені дала моя громадська організація. Я дуже вдячна всім, хто мені допомагає зараз, і особливо Віктору Миколайовичу.

За словами дівчини, їй трохи образливо, що з Києва, де події розвивались з набагато більшим розмахом, вона повернулась неушкодженою, а у маленькій Полтаві, де всі всіх знають, вона отримала поранення. Загалом Ганна Мантрова бачить роль жінки у революції скоріше у ролі медсестри чи куховарки, аніж бійця і учасника сутичок.

Богдан АНДРЄЄВ, «Полтавщина»