Люди найгуманнішої професії згадували війну
У базовому медичному коледжі Полтави відбулася зустріч ветеранів, які чи то у війну, чи то у післявоєнний час працювали у медичній сфері. Для них влаштували застілля, та й саме зібрання — привід пригадати буремні роки війни
Світлана Дворнік
Якщо раніше центром таких зустрічей була концертна програма, то нині організатори вирішили змінити формат. Ветеранам більш цікаво поговорити одне з одним у спокійній атмосфері, розповіла заступник директора з гуманітарної освіти і виховної роботи коледжу Світлана Дворник.
— Ми постійно тримаємо зв’язок з ветеранами Великої Вітчизняної війни, — сказала вона. — Насамперед, з ветеранами-медиками. Ми проводимо такі зустрічі напередодні дня Перемоги зі студентами. На жаль, у цьому році до нас не змогла прийти Марина Георгіївна Максимова, яка так красиво розповідала свої вірші про війну. Ці хвилини спілкування дуже важливі для ветеранів, вони відчувають, що необхідні молоді, що їхні розповіді цікаві, потрібні. Ну а для студентів це і набуття життєвого досвіду, і формування життєвої позиції, і вивчення історії —правдивої, суворої, такої, якою вона насправді була.
Дехто із запрошених ветеранів вперше завітав на таку зустріч. Як наприклад Іраїда Георгіївна Папуша. Війну пережила вона зовсім юною, а потім пішла працювати в лікарню.
Іраїда Папуша
— Під час війни нас евакуювали, — згадує вона. — Потім я потрапила під бомбардування. Досі шрам лишився на голові і всі спина також у відмітинах. Пізніше жила в гуртожитку у Красноярську у Сибіру. Працювала на військовому заводі, тоді мені 14 років було. То ми виготовляли військову продукцію, забезпечували фронт. Важке моє дитинство було...
На грудях цієї жінки в літах — десятки відзнак і нагород. Але навіть у такому поважному віці вона примножує свої досягнення, намагається жити активно і не падати духом, співає в хорі, відвідує літературну студію, де бере участь у створенні книг серії «Голос ветерана».
Проведення заходу підтримало обласне управління здоров’я та медичні профспілки.
для «Полтавщини»