«Нескорену полтавчанку» згубив румунський офіцер
Підпільну організацію полтавців було викрито завдяки пильності румунського офіцера
Останнім часом дехто з істориків-краєзнавців піддає сумніву лідерство Лялі Убийвовк у підпільній групі. На думку кандидата історичних наук, доцента Полтавського національного педагогічного університету Віктора Ревегука, встановити істину в цьому питанні зараз уже практично неможливо, тому що її активні учасники розстріляні в 1942 році, а ніяких документальних свідчень не збереглося. Їх і не могло бути, тому що тоді діяло золоте правило підпільників: не залишати ніяких слідів своєї роботи. Декілька записок, які Ляля Убийвовк устигла передати з тюрми, світла на це питання також не проливають.
— Відразу після звільнення Полтави від фашистів керівництво Полтавського обкому КП(б)У лідером молодіжної підпільної групи вважало офіцера Червоної армії Сергія Сапіго, — розповів Віктор Ревегук. — Але ж він був військовополоненим, а ставлення комуністичного режиму до цієї категорії людей усім добре відоме. Тому його ім’я на роль керівника антифашистської групи не підходило. Завдяки радянській пропаганді й повісті Олеся Гончара «Земля гуде» ім’я Лялі Убийвовк стало символом «нескорених полтавчан» — уособленням антифашистського руху опору полтавців.
Підпільна організація не мала зв’язку з Великою землею і радянським командуванням. Для його встановлення за лінію фронту була послана Валентина Терентьєва. Щоб їй повірили, Сергій Сапіго написав коротеньку записку й дав своє невелике фото розміром приблизно 2×3 сантиметри. За три кілометри від фронту Терентьєва була затримана румунською військовою жандармерією, але встигла викинути записку. Під час допиту вона почала плутатися у своїх свідченнях. Тоді румунський офіцер пішов на місце затримання Терентьєвої і знайшов записку. Після цього наполягати на своїй легенді затримана вже не могла. Так була провалена підпільна організація полтавців. Шість її активних членів — Сергія Сапіго, Лялю Убийвовк, Сергія Іллєвського, Бориса Сергу, Валентина Сороку і Леоніда Пузанова — німці розстріляли, решту відпустили.
Зараз, мабуть, уже не так важливо, хто був керівником молодіжної організації. Усі вони загинули, борючись із фашизмом.
, «Полтавщина»