Євромайдан очима полтавського журналіста-карикатуриста

Майже два місяці провів на Київському Майдані полтавський журналіст-карикатурист, небайдужий громадянин, блогер «Полтавщини» Едуард Гожий. Повернувся з Києва через хворобу, але збирається їхати туди ще, говорить, що Майдан надихає, бо дає надію. Едуард Гожий підготував серію робіт, на які його надихнув Майдан (оцінити їх ви зможете на нашому сайті). Нам же блогер розповів про своє бачення подій на Євромайдані.

— Зараз Майдан живе переважно зусиллями киян, не зважаючи на те, що прийнято вважати, що все живе завдяки Західній Україні. Ну, й звичайно завдяки всій Україні. Наприклад, в центрі Майдану стоїть намет з написом «Полтава».

— У своїх роботах на які теми робили акцент висвітлюючи Майдан?

— Я переважно зображаю політиків, які недолуго себе поводять по відношенню до власного народу, до виборців. Надихає, наприклад, Чечетов, який вважає, що Майдан забрав у дітей найбільше щастя — ковзанку, яка мала бути в центрі Києва. Начебто більших цінностей для киян не існує. Іде підміна понять, тому не відреагувати на вислів: «Политики забрали у детей кусочек счастья», — це дослівний вислів, я не міг. Присвятив йому малюнок один. Дії «Беркуту», по відношенню до мирних протестувальників, теж знайшли відображення в моїх роботах. Мені іноді здається, що владі глибоко по цимбалам, як про них подумає електорат. Вони іноді, як кажуть, стібаються, куражаться: «Ану, що ще цей, скажімо, піпл з’їсть. Ану це — протерпить, чи все ж таки відреагує». Це вже просто якісь експерименти проходять над народом.

— Доексперементувалися?

— Звичайно. Як кажуть — довго запрягаємо, швидко їдемо. Ще пів року тому всі ходили і казали: «Та, Україна. Кого хочеш там будуть гнобити, а повстане, тільки не Україна».

— З опозиції ніхто вас не надихає?

— Доки що ні. От як прийдуть до влади, тоді й ними займемося.

— Що найсильніше вразило на Євромайдані?

— Мене вразило два дні тому. Я маю журналістське посвідчення і мені вдалося пройтися по вулиці Грушевського, взагалі туди нікого не пускають, ближче до епіцентру подій. Там вражає величезна кількість спаленої техніки, безлад, гармидер, будівля спалена, забагато дроту від спалених шин і весь цей гармидер покритий дублянками, для того, щоб ноги не ковзали. Шуба лежить якась із лиса, кожухи. Видно, нічим вже було покривати, щоб ноги не заплутувалися в дроті.

— Можливо, щось розчарувало?

— Розчарувало те, що на сьогодні партії пробують ну якщо не узурпувати, то монополізувати право на протест, задвигаючи громадські організації кудись на другий план. Яскравий приклад тому — забір двох міністерств у громадську організацію «Спільна справа». Тільки тому, що «Спільна справа» не скоординувала захоплення міністерств з партіями, вони вирішили своїх побратимів, людей, що займаються тими ж справами, що й вони — боротьбою з владою — от таким чином викинути. Не обійшлося там і без крові, наскільки я знаю. Оце прикро вразило. Немає певної скоординованої позиції.

— Ви спілкувалися з активістами, між ними є спільна позиція, вони єдині в своїх цілях та інтересах?

— Ці слова не сподобаються багато кому, але мені здається, що студенти, які там стоять, більше розуміють що вони роблять, за що стоять, ніж більш дорослі і більш відомі в соціумі люди.

— Ви спілкувалися з творчими особистостями на Майдані? Що їх надихає там?

— Туди приїздять і письменники, і різьбярі. Взагалі, Майдан виступає глобальним Всеукраїнським лакмусом. Він багато чого проявив, показав хто є хто, відкрив багато особистостей, в тому числі й творчих. Майдан надихає, бо дає надію.

— До будівлі Полтавської облради, де знаходиться Народна рада, ходили?

— Так, заходив. Полтавська обласна влада вчинила як справжні дипломати. Наш губернатор зумів пробігти, як то кажуть, між краплями дощу і порадувати мітингувальників якимось приміщенням, не втративши облдержадміністрацію.

— Як думаєте, який висновок зробить Україна після Майдану?

— Є надія, що Україна оновиться, очиститься за допомогою Майдану. Що Майдан буде по доброму хорошим душем для країни, яка розшарувалася настільки, що одна її частина, владна, живе в якомусь задзеркаллі — в паралельному світі.

— Скільки по вашому, ще триватиме Майдан?

— Це тривалий процес.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»