Старовинні та сучасні гадання на Старий Новий рік

Вечір з 13 на ніч 14 січня був особливим часом для наших прабабусь. Саме на Старий Новий рік припадає найактивніший період для ворожінь, коли молоді дівчата дізнавалися свою долю та яким і звідки буде суджений.

Про те, які ворожіння були поширені на Полтавщині в період Старого Нового року, нам розповіла старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу етнографії полтавського Краєзнавчого музею Наталія Сахно.

— Ворожіння дійшли до нас ще з язичницьких часів, коли різним явищам природи приписували містичні, надприродні сили. Це все язичницькі пережитки, що наклалися на християнські свята і, асимілювавшися, дійшли до наших часів.

— В чому полягала підготовка до ворожінь, дівчата десь збиралися, щоб погадати?

— Були індивідуальні (переважно на сни) і колективні гадання. Дівчата дійсно збиралися в когось у хаті там, де проходили досвітки або вечорниці. Загалом приходило 3-5 дівчат на виданні. Починали гадати з 16 років.

— Які гадання були найпоширенішими на Полтавщині?

— Найпоширенішим гаданням на Полтавщині, і на Україні зокрема, було перекидання чобота через хату, або ворота. Через хату кидали рукою, а потім дивилися куди носком покаже чобіт. А через ворота кидали ногою, дівчина одягала чобіт і кидала через ворота. Вважалося, що якщо чобіт покаже носком на ворота, то дівчина цілий рік сидітиме дома. Хлопці знали про гадання дівчат. Часто ловили чоботи, викрадали їх, а потім просили символічного викупу. Наприклад, поцілунку чи зустрічі. Але це робив той хлопець, який хотів взяти цю дівчину заміж. Також у нас на Полтавщині був поширений спосіб гадання на кілках тину. Рахували кілки три рази по дев’ять, дивилися як виглядає останній кіл. Якщо він був голий, без кори, то й наречений буде бідним, в корі — багатий, якщо сточений, то вдівець. Також перед Новим роком дівчата виходили на вулицю і запитували першого зустрічного ім’я, вважалося, що так буде звати і нареченого. В новорічний вечір дівчата ходили слухати під хати розмови. Це було особливо поширено у Великобагачанському районі. Коли чули: «Піди, принеси» — це означало, що дівчина в цьому році вийде заміж, бо «піди», а якщо «сядь», то навпаки буде дівувати. Часто ще з ранку дівчата пекли хліб і виходили з ним на вулицю на світанку, слухали де гавкають собаки. Шматки хліба дівчата кидали собаці, чий шматок вхопить перший, та й перша вийде заміж.

Вважалося, що сни в новорічну ніч сняться, як програма на весь рік. Тому багато методів ворожіння були пов’язані із сном. Наприклад, на Лубенщині дівчина закривала скриню на замок, а ключ вішала собі на пояс, промовляючи: «Суджений, прийди відімкни». Також біля голови ставили миску з водою, опускали туди сірники, або соломинки навхрест, або викладали місточок. Вважалося, що суджений прийде увісні коня напувати, або переведе дівчину через місток. Дівчата також могли ворожити на віск, виливаючи його у воду. Але це гадання було суворо заборонене церквою.

— Церква дуже негативно ставилася до дівочих гадань?

— Так. Оскільки, якщо ти віриш у Бога, то повністю довіряєш йому свою долю, а так ти втручаєшся в Божі задуми і плани.

— В залежності від фігурок, які утворювалися з розплавленого воску, що вливали у воду, як трактували майбутню долю?

— Долю тлумачили дуже довільно. Одній дівчині могло щось одне ввижатися, другій — інше. Було дуже цікавим гадання, поширене на Лубенщині, коли дівчина опівночі спускалася у погріб і піднімаючись вважалось, що вона побачить при виході образ судженого.

— Чи ворожили дівчата Полтавщини на дзеркалах?

— Гадали. Брали три дзеркала, одне ставили перед собою, а два по боках, запалювали свічку. Вважалося, що туди треба дивитися і з’явиться образ нареченого. Але міг показатися і хтось із покійних родичів, чи ще щось. Це гадання вважають дуже небезпечним, навіть в наш час. Говорять, що може показатися чиясь душа. Тому далеко не всі дівчата наважувалися на ворожіння із дзеркалами.

— Чи інтерпретують стародавні гадання під сучасність?

— Так. Дуже поширеним є сучасне гадання із папірцями на яких пишуться імена. В Новорічну ніч дівчина кладе їх під подушку, це практикують студентки в гуртожитках, а зранку витягує папірець з іменем. Зараз дівчата у гуртожитках також гадають на черевиках. Від вікна до порогу кидають капці. Чий буде ближче до порогу, та й перша вийде заміж. Тобто зараз, це продовжується.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»