Настоятель Сампсоніївської церкви: Потрібно повертатися до традиції, яка ішла споконвіків

Цьогорічна погода не дала розгледіти за щільними хмарами першу зорю, що колись, у Віфлеємі, ознаменувала народження Христа-Спасителя. Але православні християни і без зірки відчувають велич одного з найбільших християнських свят — Різдва Христового і вшановують його в родинному колі за вечерею із дванадцяти пісних страв. А зранку люди йдуть до церкви з світлими помислами та готовністю прощати ближніх.

— Помисли мають бути чистими не лише на Різдво, а й в будні, — зазначив настоятель Сампсоніївської церкви, протоієрей отець Костянтин. — До церкви люди йдуть щоб відчути Бога, поспілкуватися з ним і наповнити душу добром від цього спілкування. А в святкові дні ці відчуття стають ще відчутнішими. Різдво Христове — це той період, коли люди приходять до церкви з любов’ю і радістю, очищеними від гріха після посту.

— Які із традицій святкування Різдва Христового є притаманними Християнській православній вірі, а які прийшли до нас із часів язичництва?

— До наших днів дійшло багато язичницьких традицій, таких як, ставити дідуха та обов’язкові дванадцять пісних страв на святковому столі. Наше, християнське, це традиційна кутя і узвар.

— Традиція колядувати стосується християнської віри?

— Розумієте, це прадавня традиція нашого народу. Народні традиції за віки дуже тісно перемішалися і укорінилися, їх не потрібно порушувати. В самому християнстві немає традиції колядувати, але в розріз із вірою вона не йде. Тут забороненого нічого немає.

— Як церква готувалася до Різдва Христового?

— В період чекання свята все завмирає і очищається з великою надією на те, що Бог втілиться і дасть нам духовні і тілесні сили.

— Чого б Ви побажали полтавцям в День народження Христа?

— Бажаю, щоб те Боже дитя, яке прийшло в світ, нас об’єднало і наповнило наші серця вірою і любов’ю, щоб думка була одна.

— Щоб сказали тим православним християнам, які відзначають Різдво Христове не в родинному колі, а на Майдані?

— Потрібно повертатися до традиції, яка ішла споконвіків і відзначати велике свято в рідних домівках.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»