Учасники Антимайдану: Ми не «тітушки», а громадська гвардія президента

«Полтавщина» поспілкувалася з представниками Антимайдану, які називають себе не тітушками, а громадською Гвардією президента України. Полтавці Максим Руденко і Андрій Князєв брали участь в київському антимайдані, який вони називають «безстроковою акцією на підтримку президента», з 14 по 16 грудня. Як вони сказали, стояли з міліцією пліч-о-пліч, виявляли та затримували провокаторів.

Хлопці вже «засвітилися» на телебаченні, їх показали в новинах ТСН, отже, спілкування з журналістами для них відбулося не вперше.

— Нашу поїздку організував місцевий штаб Партії Регіонів та просвітницькі фірми, які займаються поліграфією, — розповів Максим Руденко. — Їхав автобус, нас було 48 осіб. За проїзд ми отримували компенсацію від фірм — відрядні 150 гривень. А партія, звичайно, компенсувала наш час. Зараз в країні відбувається дуже складна ситуація. Країна розколюється навпіл і кожній здоровій людині це не може бути байдуже. Тому ми, як відповідальні громадяни своєї країни, не могли не відізватися і не поїхати. В цей час у нас вдома залишилися сім’ї. А ми витратили час, щоб висловити власну громадянську позицію на підтримку своєї партії і влади.

— Окрім 150 гривень відрядних, компенсацію яку отримали?

Андрій: Кашу давали гречану.

Максим: А ще хліб, чай солодкий і ми отримали по 250 гривень.

— Що входило у ваші обов’язки на безстроковій акції на підтримку президента?

Максим: Ми відсікали провокаторів.

Андрій: Ми виконували функції дружинників.

Максим: Так. Виносили п’яних і слідкували за порядком.

— Яким чином ви «відсікали» провокаторів?

Максим: Провокатори підходили, коли ми стояли біля охоронної решітки, вони використовували, м’яко кажучи, нецензуру лексику і провокаційні вислови. Нашою задачею було затримати їх на місці до прибуття міліції і не допустити сутичок з мітингувальниками.

— Сутичок не було?

Максим: Ми не потрапили в них. У нас пройшло все мирно.

— Як відбулася ваша зустріч з журналістами телеканалу «1+1»?

Максим: Я якраз доповідав про наші досягнення на Полтаву і в цей час підійшли журналісти ТСН... Вискочили з-за дерева.

Андрій: Ми просто спілкувалися з друзями про справи, Максим розповідав, що йому треба погасити кредит. В цей час підбігають журналісти, кажуть: «Відповісте на питання?». Я ж прямим текстом говорю: «Розповідати не буду, оскільки ви все там перекрутите, перебрешете». А Макс вирішив добитися правди, розповів, що ніяких грошей не отримував, оскільки в нього своя фірма, людина торгує книгами. Оце обличчя спортивне, яке всі називають «тітушкою» — просто торгує дитячими, дорослими та історичними книгами на будь-яку тематику.

— Як ви відноситесь до цієї назви — «тітушки»?

Максим: Огидно.

Андрій: Ну що я схожий на тітушку? Я колишній міліціонер. Не просто міліціонер, а ще й спецназівець в минулому. Думайте про мене як хочете, але я думаю адекватно.

Максим: А моя перша реакція — що це за сленг? Мені було досить цікаво спілкуватися з людьми в Києві, але я вам скажу, що жоден із доводів євромайданівців не витримує здорової критики.

Андрій: Цей Євромайдан ми називаємо «Єврокайданом».

— А як ви розцінюєте побиття беркутівцями мирних людей?

Андрій: Яких людей, я вибачаюсь, яких людей?

— Студентів і жінок.

Андрій: Кричали «побили дітей». Які діточки можуть знаходиться о 4 годині ночі на майдані біля палаючої бочки? Якщо міліція там, можливо, трішки і перестаралася із побиттям цих дітей, то ці діти, як мінімум, ультраси, фашисти — яких я особисто знаю. Вони там кричали: «Зіга-зага» і «один чотири вісім вісім». А те, що побили дітей, так міліціонер теж чиясь дитина, чийсь чоловік чи батько. В одного хлопця-міліціонера вибили око, а йому ж лише 18 років. Чого ви тепер чекаєте? Міліція уже озлоблена на Євромайдан, Єврокайдан, прошу вибачення.

Максим: Це були ті люди, які десятиліттями навчались в тягнибоківських пластівських таборах, це куплені фанатики-студенти від «Батьківщини». Адже, щоб їх відлупцювати палицями, для початку їх потрібно туди вивести і спровокувати. І чому саме дітей — найнезахищеніший, морально нестійкий пласт? Звичайно, що розрахунок був на те, що ця провокація увінчається успіхом — на вулиці вийдуть батьки.

— Ким ви себе вважаєте?

Андрій: Я по життю патріот.

Максим: Напевно, патріот.

— Євромайданівці теж говорять, що вони патріоти.

Максим: У мене є хороші друзі, але в нас з ними виникають часті суперечки, це доводить, що рівень зомбіфікації знаходиться на грані інформаційної війни. Це все відбувалося протягом понад трьохсот років. У нас є багато людей в історії, про роль яких виникають питання: Хмельницький, Виговський, Мазепа, Петлюра, Бендера, Шухевич, воїни УПА. Стоїть питання — хто вони в історії — герої чи зрадники? Дехто кричить, що герої. Зараз теж можна знайти людей із сумнівним історичним майбутнім — Ющенко, Тимошенко, Луценко, нинішні лідери опозиції. Розглянемо особистість Хмельницького. Він вів боротьбу з поляками. Основні битви відбувалися на Правобережній Україні. Під час битв Хмельницькому дуже допомагали татари. Вони з ним ішли не за красиві очі й не за обіцянки, а просто одна частина йшла з гетьманом, а інша частина орди ішла і брала тут ясак — це полон, розруха, спалені села та торгівля рабами. А все з дозволу героя національно-визвольної війни Богдана Хмельницького...

Далі — Петлюра. Ця людина після проголошення УНР покликала сюди німців, Україна була окупована австрійцями і німцями. Потім він хотів із України зробити французький протекторат. І в кінці він уклав із Польщею мирний договір від ЗУНР, і Галіція і Волинь по річку Збруч відійшли Польщі.

— Максиме, у вас історична освіта?

— Ні. Це просто елементарний аналіз і логіка.

— Де ви ночували по приїзді до Києва, яка була організація харчування?

Максим: Був організований спеціальний табір, де ми отримували харчування і нічліг.

— Ще збираєтеся їхати відстоювати свою громадську позицію?

Максим: Так, звичайно.

Андрій: Хто ж Батьківщину залишить?.

Максим: Батьківщина в небезпеці і ми не можемо відмовитися від того, щоб не брати участі в цих подіях.

— Коли збираєтеся їхати до Києва?

Андрій: А поки що ми вам нічого не скажемо.

Максим: Як штаб скаже.

— До чого себе готуєте по наступному приїзді до Києва?

Андрій: Ми себе готуємо до того, що Україна має бути цільною і неподільною. Нація загине лише тоді, коли загинуть чоловіки, які готові за неї битися.

— Ви з російськими націоналістами спілкуєтесь?

Андрій: Так.

Максим: Ні. Друзів радикального спрямування у мене немає.

— Андрію, як вони оцінюють вашу діяльність?

— Вони говорять: «Молодці, хлопці! Не давайте батьківщину на розтерзання».

По закінченню бесіди хлопці повідомили, що зараз безпартійні, а Партії регіонів допомагають як волонтери, але збираються стати її членами.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»