Олександр Мамай: «Як людина самодостатня, прошу не вказувати, на які цілі спрямовувати мої кошти»

Найбільше, звичайно, всіх цікавлять рейтинги відомих у Полтаві людей, яких городяни хотіли б бачити на посаді мера. Один із них, Олександр Мамай, через лідерство якого у цьому рейтингу й розпочалася дискусія, сьогодні зробив заяву через наше інтернет-видання. Подаємо її у повному обсязі.

Шановні полтавці! Шановні відвідувачі сайту!

Я вам усім дякую за те, що Ви звернули увагу на мою громадську діяльність. Особливо хочу подякувати полтавцям Олександру Денисенку, Віктору Животенку, Андрію Матковському, Миколі Лебедику. Тому що, якби не Ви, ніхто, мабуть, і не звернув би увагу на мою діяльність. Ви ж створили цілу дискусію навколо мого прізвища, обговорюючи результати опитування громадської думки.

Я ніколи не заявляв про якісь політичні амбіції та бажання куди-небудь балотуватися. Я не робив жодної заяви, що збираюся боротися за посаду міського голови Полтави. Політика мене не цікавить. Я не є членом жодної партії і ніколи не був. Я не робив свій бізнес на політиці. Я господарник і, з недавніх пір, — громадський діяч. Тому мені байдуже, будуть місцеві вибори у травні, листопаді чи в березні. Потенційна дата виборів та форма, за якою вони пройдуть, жодним чином не впливає на діяльність Громадського об’єднання «Наш Дім — Полтава».

Узагалі, я не збирався звертатися до інтернет-видання і до таких людей, як міський голова Андрій Матковський, соціолог Микола Лебедик, екс-керівник районної ради Віктор Животенко, керівник осередку громадської організації Олександр Денисенко. Але, прочитавши останній коментар, який зробив міський голова, побачив, що там назване моє прізвище. Тому й вирішив виступити з цією заявою.

Як людина самодостатня, я прошу міського голову Полтави та його підлеглих не вказувати через ЗМІ, на які цілі та в якому обсязі спрямовувати мої кошти. Я це вирішу сам. Кожен має займатися своєю справою, а не підказувати іншим, кому допомагати і яким чином. Я вважаю, що у керівників міста є більш нагальні справи.

Микола Лебедик під час оприлюднення результатів соціологічного дослідження, проведеного «Незалежним центром стратегічних досліджень», сказав, що я витрачаю певний відсоток своїх доходів на благодійність, і це дійсно так. Але він трішечки помилився, тому що я витрачаю на це не 10% доходів. Я заробляю більше коштів і витрачаю на благодійність десь до 5%. Якби я міг витрачати 10%, ми більшій кількості людей змогли б допомогти. Але моє підприємство розвивається, і на сьогоднішній день у ній мають роботу більше 5 тисяч працівників, які теж соціально захищені. Суттєві суми я витрачаю саме на забезпечення соціальних гарантій своїм працівникам. Але ті кошти, які вважаю за потрібне, витрачаю на благодійність та громадську діяльність. І отримую задоволення від того, що можу комусь допомогти.

Хіба погано, що я займаюся благодійництвом? Я роблю це вже більше 10 років. Але тільки останні рік-півтора почав цю діяльність висвітлювати. Тому що впевнений — люди мають знати своїх бізнесменів-меценатів в обличчя. Коли міська рада говорить, що меценати начебто дали щось місту й захотіли при цьому залишитися невідомими, я вважаю, що свої гроші ці «інкогніто-меценати» отримали нечесним шляхом. Тому й бояться їх показати. А я всю свою діяльність відкрито показую таким чином, яким вважаю за потрібне.

Водночас хочу запитати: хіба це погано, що, дивлячись і на мою діяльність, деякі бізнесмени також почали допомагати міській владі у деяких ініціативах? Приміром, чи є щось погане в тому, що полтавські підприємці допомогли очільникам міста чи не вперше за останні роки гідно привітати ветеранів тими самими продуктовими наборами? Хіба це погано, що протягом останнього місяця почали ремонтувати дороги? Хіба це погано, що так гарно прибирають місто? Можливо, саме своєю діяльністю я стимулював міську владу до безпосереднього виконання своїх обов’язків?

Хочу також дуже подякувати міському голові за високу повагу та оцінку моєї громадської діяльності на благо рідного міста — він обіцяє нагородити мене якоюсь відзнакою уже майже рік. Я подібні заяви чую вже не перший раз. Я чув, як він це обіцяв, виступаючи на День міста перед ветеранами. Потім, під час снігових заметів та неприбраних вулиць й доріг у місті він знову збирався мене гідно відзначити. Нині — знову він згадує про нагороду для мене. Але знову не конкретизує, яку й коли саме.

Зі свого боку обіцяю і надалі продовжувати свої соціальні ініціативи та запрошую приєднатися до них небайдужих полтавських підприємців.

До речі, кілька слів про те, кого можна вважати найщасливішим мером. Я вважаю, що найщасливіший мер — це той, прізвища якого не знає більшість населення міста. Навіщо знати прізвище міського голови, якщо в міському господарстві все нормально?

Що стосується соціологічного дослідження, то я теж був здивований цифрами. Якщо дійсно це опитування проходило належним чином, я, безумовно, дуже вдячний полтавцям, які так високо оцінили мою діяльність. Але, я жодного опитування нікому не замовляв. Звісно, я проводжу соціальні дослідження — з певною періодичністю. Але — тільки для себе. Якби я хотів, то оприлюднив би результати вже давно. Утім, я не можу щось погане сказати про соціолога Миколу Лебедика. Про те, як саме він проводив опитування, які оприлюднив цифри. Він поважний фахівець, має досвід таких досліджень. До того ж, кожна людина має право на власну думку. Якщо у когось є інші цифри, хай він їх оприлюднить, ми їх теж будемо обговорювати, дискутувати.

Якщо питання рейтингу для когось дуже принципове, я готовий зв’язатися через засоби масової інформації з тими ж Олександром Денисенком, Миколою Лебедиком тощо, найняти ту фахову службу, яку вони запропонують для проведення ще одного соціологічного дослідження. До нього також обов’язково треба залучити всі засоби масової інформації Полтави, незалежно від їх форм власності. Аби вони взялися оприлюднити результати. Таким чином всі зможуть переконатися, кому насправді довіряють полтавці.

З повагою,
Лідер Громадського об’єднання «Наш Дім — Полтава» Олександр Мамай